Ключові слова: специфіка перекладу, українські топоніми, німецька та англійська мови, прийоми перекладу, фонографічна та внутрішня форма, фонографічна варіативність, ономастичні відповідники, германські мови.
Стаття ґрунтується на результатах дослідження, спрямованого на вивчення специфіки перекладу українських топонімів німецькою та англійською мовами. Автором визначаються прийоми перекладу, що дозволяють найбільш адекватно відтворити фонографічну та внутрішню форму українських топонімів різних видів. За результатами дослідження зроблено висновок про наявну фонографічну варіативність ономастичних відповідників українських топонімів у германських мовах.
ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ
Великий сучасний німецько-український, українсько-німецький словник. — Донецьк: БАО, 2009. — 944 с.
Іваніна Т. В. Методи формування ономастичних відповідників при перекладі топонімів (на матеріалі англо-українських словників) [Електронний ресурс] / Т. В. Іваніна // Філологічні трактати. — 2010. — № 1. — С.118–120. — Режим доступу до ресурсу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Filtr/2010_1/10itvaus.pdf.
Українсько-англійський словник: близько 200 000 слів. — Вінниця: Нова Книга, 2009. — 1040 с.
Heikki S. Translation of Proper Names in Non-fiction Texts / Sarkka Heikki [Електронний ресурс] // Translation Journal. — Режим доступу до ресурсу: http://accurapid.com/journal/39proper.htm