Лідія Дербеньова
доктор філологічних наук, професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, Івано-Франківськ, Україна
E-mail: derbenyovalv@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000-0003-0288-907X
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-29-6
Ключові слова: онім, автор, текст, художній світ, герой, латентна семантика.
Стаття присвячена ролі антропонімів у семантичному полі художнього тексту. Досліджується функція антропоетонімів у формуванні читацького «горизонту очікування». Антропоетоніми розглядаються як своєрідний «текст у тексті». Вони концентрують великий обсяг інформації на незначному відрізку тексту, віддзеркалюючи основну тему твору. В якості «тексту» цей клас поетонімів виконує ряд функцій: передачу і збереження інформації, породження нових смислів, функцію «культурної пам’яті», що і пояснюється феноменом читацького «горизонту очікування».
Антропоетоніми є своєрідною формою текстових включень-інтекстів, видом прихованого смислу, що базуються на основі імпліцитної семантики. Вони створюють глибинний (вертикальний) контекст твору. Їх необхідно розглядати як «структурні вузли», що беруть участь у формуванні цілісності художнього тексту.
Аналізуючи контекст художнього твору необхідно враховувати функції антропоетонімів як у вертикальному контексті (зв’язок художнього тексту з іншими текстами і кореневою системою культури), так і в контексті горизонтальному (у першу чергу – авторські інтенції і зв’язок часів реалізованого у комунікативному ланцюгу від слова до тексту). У цьому аспекті роль антропоетонімів надзвичайно показова, адже цей клас онімів характеризується асоціативною природою, що породжує складний механізм алюзій, які завжди передають інформацію про попередні тексти і передбачають подвійну дешифровку. З одного боку реципієнт декодує цю інформацію, з іншого – сприймає її як вид прихованого смислу.
Отже, антропоетоніми беруть участь у створенні змістовної смислової багатомірності тексту, є вербальним засобом втілення авторських інтенцій і художньої ідеї твору за рахунок здатності кодувати значний обсяг художньої інформації і виступати домінантними одиницями тексту.
.
References
Bart, R. (1994). Izbrannye raboty: Semiotika. Poetika [Featured works: Semiotics. Poetics]. Moscow: Progress [in Russian].
Kalinkin, V.M. (1999). Poetika onima [Poetics of Onym]. Donetsk: Yugo-Vostok [in Russian].
Kristeva, Yu. (2001). Bakhtin, slovo, dialog, roman [Bakhtin, word, dialogue, novel]. Lichnost i tvorchestvo M. M. Bakhtina v otsenke russkoi i mirovoi gumanitarnoi mysli – The personality and work of M. M. Bakhtin in assessing Russian and world humanitarian thought. (Vols. 1), (pp. 213-244). St. Peterburg: RHGI [in Russian].
Rudnev, V.P. (1997). Slovar kultury XX veka. Kliuchevye poniatiia i teksty [Dictionary of culture of the twentieth century. Key concepts and texts]. Moscow: Agraf [in Russian].
Superanskaia, A.V. (2007). Imia – cherez veka i strany [Name – through centuries and countries]. E.M. Murzaev (Ed.). Moscow: LKI, 2007 [in Russian].
Superanskaia, A.V. (1973). Obshchaia teoriia imeni sobstvennogo [General Proper Name Theory]. Moscow: Nauka [in Russian].
Text. Structure and semantics (1st ed.). (2001). Moscow: Nauka.
Tynianov, Yu.N. (1977). Dostoevskii i Gogol (k istorii parodii) [Dostoevskii and Gogol (to the history of the parody)]. Poetika. Istoriia literatury. Kino – Poetics. History of literature. Cinema. Moscow: Nauka [in Russian].
Turgenev, I.S. (1979). Zapiski okhotnika: Povesti i rasskazy [Hunter Notes: Tales and Stories]. Moscow: Khudozhestvennaia literatura [in Russian].