Юрій В. Грицевич
кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та лінгводидактики
Волинського національного університету імені Лесі Українки, Луцьк, Україна
email: grytsevych.yurii@vnu.edu.ua
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-2716-3235
Web of Science ResearcherID: KGK-8961-2024
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2024-38.8
АНОТАЦІЯ
Актуальним у мовознавстві залишається питання взаємозв’язку мови художньої літератури з діалектним мовленням. Із-поміж 15 українських говорів письменники найчастіше використовують гуцульський, зокрема, задля реалізації номінативно-пізнавальної й експресивної функцій, індивідуалізації персонажів, правдивості замальовок (побуту гуцулів, пейзажу, флори й фауни Карпат тощо) і достовірності етнографічних вставок, художнього часопростору. У статті проаналізовано гуцульські діалектні одиниці, вживані в говірці с. Замагора Верховинського району Івано-Франківської області й вербалізовані уродженкою цього населеного пункту (що важливо з погляду безпомилкового й органічного використання діалектизмів у художньому тексті) Любою-Параскевією Стринадюк у збірці прозових етюдів «Дай ноту “ля”». У ході дослідження виявлено регіональні лексичні елементи, використані в залучених для аналізу текстах; визначено семантику засвідчених діалектизмів і відповідно до цього здійснено класифікацію слів; з’ясовано, які групи діалектної лексики виявилися репрезентативними, а отже, стали етнокультурним тлом оповіді. Провідними в роботі стали традиційні для лексикологічних студій методи: суцільної вибірки (використано для формування корпусу гуцулізмів); описовий, завдяки якому здійснено структуризацію й лексико-семантичний аналіз зафіксованих номенів. Установлено, що аналізовані прозові мініатюри репрезентують такий тип літературно-діалектної диглосії, коли гуцульські слова-локалізми властиві як авторській мові, так і мовленню персонажів, хоча діалогів у текстах небагато, що цілком закономірно з огляду на обрану письменницею стратегію ведення «Я»-наративного типу оповіді, де авторка мимоволі сама стає героїнею мініісторій (етюдів), про які розповідає.
Ключові слова: гуцульський говір, діалект, лексика, лексико-семантична група, номен, літературно-діалектна взаємодія, Люба-Параскевія Стринадюк.
ЛІТЕРАТУРА
Ґрещук В., Ґрещук В., Гуцульський діалект у повістях Люби-Параскевії Стринадюк «А кємуєш, єк то було» та «У нас, гуцулів». Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Мовознавство. 2014. Вип. ІІ (24). С. 93–102.
Ґрещук В., Ґрещук В. Діалектне слово в тексті та словнику. Івано-Франківськ, 2015. 372 с.
Карпюк В. Люба-Параскевія Стринадюк: Я розповіла. Письмово. Художньо. Як уміла. Як розповілося. URL: http://surl.li/seuwy. Дата звернення: 04.04.2024.
Кононенко В. І. Діалектна стихія в українських художніх текстах [Рецензія на: Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові: Словник: У 2 т. Відповідальний редактор В. Ґрещук. Івано-Франківськ. Т. 1. 2019. Т. 2. 2020]. Українська мова. 2021. №1. С. 116–121.
Семенюк О. А. Гуцульський говір в оповіданні Люби-Параскевії Стринадюк «Вивчєрики. Полонинська оповідка для дітей та їхніх батьків». Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського.
Серія: Філологія. Соціальні комунікації. 2018. Т. 29 (68). № 3. С. 6–11.
Словник української мови : в 11 т. Київ : Наукова думка, 1970–1980. Т. 1–11.
Стринадюк Л.-П. Дай ноту «ля». Гуцульські етюди (уривок). URL: http://surl.li/rssva. Дата звернення: 31.03.2024.