Перейти до контенту

ГУЦУЛІЗМИ В ПРОЗІ ЛЮБИ-ПАРАСКЕВІЇ СТРИНАДЮК (НА МАТЕРІАЛІ КНИГИ «ДАЙ НОТУ “ЛЯ”. ГУЦУЛЬСЬКІ ЕТЮДИ»)


pdfЮрій В. Грицевич

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та лінгводидактики
Волинського національного університету імені Лесі Українки, Луцьк, Україна
email: grytsevych.yurii@vnu.edu.ua
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-2716-3235
Web of Science ResearcherID: KGK-8961-2024

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2024-38.8


АНОТАЦІЯ

Актуальним у мовознавстві залишається питання взаємозв’язку мови художньої літератури з діалектним мовленням. Із-поміж 15 українських говорів письменники найчастіше використовують гуцульський, зокрема, задля реалізації номінативно-пізнавальної й експресивної функцій, індивідуалізації персонажів, правдивості замальовок (побуту гуцулів, пейзажу, флори й фауни Карпат тощо) і достовірності етнографічних вставок, художнього часопростору. У статті проаналізовано гуцульські діалектні одиниці, вживані в говірці с. Замагора Верховинського району Івано-Франківської області й вербалізовані уродженкою цього населеного пункту (що важливо з погляду безпомилкового й органічного використання діалектизмів у художньому тексті) Любою-Параскевією Стринадюк у збірці прозових етюдів «Дай ноту “ля”». У ході дослідження виявлено регіональні лексичні елементи, використані в залучених для аналізу текстах; визначено семантику засвідчених діалектизмів і відповідно до цього здійснено класифікацію слів; з’ясовано, які групи діалектної лексики виявилися репрезентативними, а отже, стали етнокультурним тлом оповіді. Провідними в роботі стали традиційні для лексикологічних студій методи: суцільної вибірки (використано для формування корпусу гуцулізмів); описовий, завдяки якому здійснено структуризацію й лексико-семантичний аналіз зафіксованих номенів. Установлено, що аналізовані прозові мініатюри репрезентують такий тип літературно-діалектної диглосії, коли гуцульські слова-локалізми властиві як авторській мові, так і мовленню персонажів, хоча діалогів у текстах небагато, що цілком закономірно з огляду на обрану письменницею стратегію ведення «Я»-наративного типу оповіді, де авторка мимоволі сама стає героїнею мініісторій (етюдів), про які розповідає.


Ключові слова: гуцульський говір, діалект, лексика, лексико-семантична група, номен, літературно-діалектна взаємодія, Люба-Параскевія Стринадюк.


ЛІТЕРАТУРА

Ґрещук В., Ґрещук В., Гуцульський діалект у повістях Люби-Параскевії Стринадюк «А кємуєш, єк то було» та «У нас, гуцулів». Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Мовознавство. 2014. Вип. ІІ (24). С. 93–102.
Ґрещук В., Ґрещук В. Діалектне слово в тексті та словнику. Івано-Франківськ, 2015. 372 с.
Карпюк В. Люба-Параскевія Стринадюк: Я розповіла. Письмово. Художньо. Як уміла. Як розповілося. URL: http://surl.li/seuwy. Дата звернення: 04.04.2024.
Кононенко В. І. Діалектна стихія в українських художніх текстах [Рецензія на: Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові: Словник: У 2 т. Відповідальний редактор В. Ґрещук. Івано-Франківськ. Т. 1. 2019. Т. 2. 2020]. Українська мова. 2021. №1. С. 116–121.

Семенюк О. А. Гуцульський говір в оповіданні Люби-Параскевії Стринадюк «Вивчєрики. Полонинська оповідка для дітей та їхніх батьків». Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського.
Серія: Філологія. Соціальні комунікації. 2018. Т. 29 (68). № 3. С. 6–11.
Словник української мови : в 11 т. Київ : Наукова думка, 1970–1980. Т. 1–11.
Стринадюк Л.-П. Дай ноту «ля». Гуцульські етюди (уривок). URL: http://surl.li/rssva. Дата звернення: 31.03.2024.