Категорія: Випуск №28

Іліаді Олександр Іванович
Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
E-mail: alexandr.iliadi@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0001–5078–8316
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-9

Ключові слова: етимологія, деріват, словотвір, прототип, порівняльно-історичне мовознавство.

У статті наведені результати дослідження, присвяченого вивченню словотвору в іранських та слов’янських мовах у порівняльно-історичному аспекті. Завданням статті був зіставний аналіз іранських та слов’янських лексем, що мають спільні індоєвропейські корні, в синхронії та діахронії. В частності, розглядалась їх етимологія та особливості функціонування на сучасному етапі. У процесі дослідження було підтверджено гіпотезу про спільну індоєвропейську спадщину для словотвору двох груп мов (іранських і слов’янських). У той же час було знайдено докази наявності спільних іновацій доби слов’яно-іранських контактів. Було здійснено детальний аналіз прототипів і дериватів із виокремленням типологічно спільних і конкретно мовних особливостей дерівації. Методологія цього дослідження включала індуктивний та дедуктивний методи, а також метод контрастивного аналізу. Проаналізовані словотвірні паралелі та одержані висновки мають велике значення для порівняльно-історичного та загального мовознавства. Компаративістика оперує також типологічним орієнтиром: не завжди важлива тільки наявність морфологічно ідентичних і хронологічно близьких комплексів (послідовностей морфем) у двох близько споріднених мовах; важлива типологічна близькість процесів модифікації структури слова, коли для цього використовується той самий елемент. Це свідчить про потенційну можливість однакового розвитку групи близькоспоріднених одиниць різних мов. Перспектива у дослідженні цієї проблеми в різних групах індоєвропейських мов.

Посилання

1. Абаев В. И. историко-этимологический словарь осетинского языка [текст] / в. и. абаев. — М. ; Л. : изд-во ан ссср; наука, 1958–1989. — т . I–IV.
2. етимологічний словник української мови: в 7 т. / [за ред. о. с. Мельничука]. — к. : наук. думка, 1982–2012. — т . 1–6.
3. Илиади А. И. Этимологические заметки по славянской лексике. 45–49 / а. и. илиади // актуальные проблемы лингвистики. — сургут : рио сурГПу, 2012. — вып. V. — с. 56–62.
4. Илиади А. И. к сравнительно-исторической лексикологии славянских и иранских языков / а. и. илиади // индоевропейское языкознание и классическая филологияXXI = Indo-European Linguistics and Classical Philology- XXI : материалы чтений, посвященных памяти профессора иосифа Моисеевича тронского (26–28 июня 2017 г., санкт-Петербург) / [отв. ред. н. н. казанский]. — сПб. : наука, 2017. — с. 310–323.
5. Лившиц В. А. согдийский язык / в. а. Лившиц, а. Л. Хромов // основы иранского языкознания: среднеиранские языки / [под ред. в. и. абаева]. — М. : наука, 1981. — с. 347–514.
6. Лурье П. Б. историко-лингвистический анализ согдийской топонимии: дис. ... канд. филол. наук / П. Б. Лурье. — сПб., 2004. — 305 с.
7. Расторгуева В. С. среднеперсидский язык / в. с. расторгуева. — М. : наука, 1966. — 164 с.
8. Расторгуева В. С. среднеперсидский язык / в. с. расторгуева, е. к. Молчанова // основы иранского языкознания : среднеиранские языки. — М. : наука, 1981. — с. 6–146.
9. Расторгуева В. С. Этимологический словарь иранских языков / в. с. расторгуева, Д. и. Эдельман. — М. : вост. литература, 2000–2015. — т . 1–5.
10. Соколов С. Н. Язык авесты: учебное пособие / с. н. соколов. — Л. : изд-во Ленинград. ун-та, 1964. — 414 с.
11. Соколова В. С. рушанские и хуфские тексты и словарь / [отв. ред. и. и. Зарубин]. — М. ; Л. : изд-во ан ссср, 1959. — 334 с.
12. словарь русских народных говоров [текст] / [под ред. Ф. П. Филина, Ф. П. сороколетова]. — М. ; Л. ; сПб. : наука, 1965–2018. — вып. 1–50.
13. Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка [текст] / и. и. срезевский. — М. : книга, 1989. — т . I–III.
14. Стеблин-Каменский И. М. Этимологический словарь ваханского языка [текст] / и. М. стеблин-каменский. — сПб. : Петерб. востоковедение, 1999. — 480 с.
15. Трубачев О. Н. к прародине ариев (По поводу выхода книги: Ю. а. Шилов. Прародина ариев. история, обряды и мифы. киев, 1995) / о. н. трубачев // вопросы языкознания. — 1996. — № 3. — с. 3–12.
16. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4 т. [текст] / [пер. с нем. и доп. чл.-кор. ан ссср о. н. трубачева; под ред. и с предисл. проф. Б. а. Ларина]. — М. : Прогресс, 1986–1987. — T. I–IV.
17. Цейтлин Р. М. Материалы для изучения значений приименной приставки sǫ- в славянских языках / р . М. Цейтлин // ученые записки института славяноведения. — М. : изд-во ан ссср, 1959. — с. 208–247.
18. Черных П. Я. историко-этимологический словарь современного русского языка: в 2 т. [текст] / П. Я. Черных — М. : рус. яз., 1999. — т . I–II.
19. Эдельман Д. И. иранские и славянские языки: исторические отношения / Д. и. Эдельман. — М. : вост. литература, 2002. — 230 с.
20. Эдельман Д. И. Хорезмийский язык // основы иранского языкознания : среднеиранские и новоиранские языки. — М. : вост. лит. ран, 2008. — с. 6–60.
21. Этымалагічны слоўнік беларускай мовы [текст] / [рэд. в. в. Мартынаў, Г. а. Цыхун]. — Менск : акадэмія навук Бсср ; Беларуская навука, 1978– 2010. — т . 1–13.
22. Этимологический словарь славянских языков: Праслав. лекс. фонд [текст] / [под ред. о. н. трубачева, а. Ф. Журавлева]. — М. : наука, 1974–2018. — вып. 1–41.
23. Ягнобско-русский словарь / [сост. М. с. андреевым, в. а. Лившицем и а. к. Писарчик] // андреев М. с., Пещерева е. М. Ягнобские тексты. — М. ; Л. : изд-во ан ссср, 1957. — с. 217–391.
24. Ярославский областной словарь: учеб. пособие / [науч. ред. Г. Г. Мельниченко]. — Ярославль : ЯГПи им. к. Д. ушинского, 1991. — вып. 10. — 108 с.
25. Bartholomae Chr. Altiranisches Wörterbuch [Text] / Chr. Bartholomae. — Strassburg, 1904. — 1022 s.
26. Pokorny J. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch [Text] / J. Pokorny. — Bern ; München, 1959. — Bd I. — 434 s.
27. Skok P. Etimologijski rječnik hrvatskoga ili srpskoga jezika [Text] / P. Skok. — Zagreb, 1971–1973. — Knj. I–III.

Дружина Тетяна Антонівна
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського”, Одеса, Україна
E-mail: t.a.druzhyna@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0002–2679–713X
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-8

Ключові слова: художній текст, переклад, психолінгвістичний текстовий аналіз, контент-аналіз.

У статті розглядається підхід до психолінгвістичного аналізу оригінального тексту (уривок з роману M. L. Stedman “The Light between Oceans”) і текст перекладу (український переклад виконаний Н. Хаєтською). Саме психолінгвістика покликана вивчати мову як феномен психіки, “розкрити” роботу перекладача, його реальні дії на психологічному рівні. Психологічну природу мають й три стадії перекладу (розуміння вихідного тексту, “осмислення” форм вихідної мови і вибір форм мови перекладу). Психолінгвістичні аспекти аналізу тексту висвітлили такі вчені, як М. Жинкін, С. Засєкін, І. Зимня, О. Кубрякова, О. М. Леонтьєв, О. О. Леонтьєв, О. Лурія, В. Нурієв, О. Ребрій, Т. Пшенкіна, Л. Сахарний, Ю. Сорокін, О. Шахнарович та ін. Будь-яке сприймання перебуває у просторі психологічної науки, то виникає потреба у висвітленні психолінгвістичних передумов аналізу та інтерпретації художнього твору. Використання психолінгвістичного аналізу художнього тексту є досить корисним і доцільним, оскільки з його допомогою можна дослідити, яким чином професійні перекладачі передають емоційну наповненість тексту іншими мовами.

Метод психолінгвістичного текстового аналізу спрямований на дослідження лінгвостилістичних характеристик текстів. До уваги беруться такі головні показники: обсяг тексту; кількість речень; їхній середній розмір; коефіцієнт словникової (лексичної) різноманітності; коефіцієнт дієслівності / агресивності; коефіцієнт логічної зв’язності; коефіцієнт емболії. Психолінгвістичний текстовий аналіз показав, що текст перекладу відповідає тексту оригіналу, різниця між показниками досить незначна та не може вплинути на сприйняття тексту перекладу реципієнтами. Контент-аналіз показав, що у тексті перекладу присутні усі категорії тексту оригіналу та повністю співпадає кількість проаналізованих слів, що свідчить про відповідність та адекватність тексту перекладу, його високу спроможність повністю відтворити задум автора. Проведені аналізи висвітлюють лише один з аспектів експериментального дослідження особливостей тексту оригіналу і тексту перекладу художнього твору, що відкриває перспективи подальшого дослідження зазначеної проблематики.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ

1. Жинкин н. и. речь как проводник информации. М. : наука, 1982. 157 с.
2. Засєкін с. в. Психолінгвістичні універсалії перекладу художнього тексту : монографія. Луцьк : волин. нац. ун-т ім. Лесі українки, 2012. 272 с.
3. крылов а. а., Маничев с. а. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии. — сПб. : Питер, 2000. — 560 с.
4. Corpas Pastor G. Translation Universals : Do they exist? A corpus-based and NLP approach to convergence / G. Corpas Pastor, R. Mitkov, N. Afzal, L. Garcia Moya. Proceedings of the LREC (2008) Workshop on “Comparable Corpora”. LREC-08. Marrakesh, Morocco, 2008.

МАТЕРІАЛ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Stedman M. L. The Light between Oceans. Дата оновлення : 10.10.2018. URL : https:// ru.scribd.com/doc/97833263/The-Light-Between-Oceans-A-Novel-by-M-L-Stedman (дата звернення: 10.10.2018).
2. стедман М. Л. світло між двох океанів : роман / пер. з англ. н. Хаєцької. Харків: книжковий клуб “клуб сімейного дозвілля”, 2016. 304 с. Дата оновлення : 06.11.2018. URL : https://www.rulit.me/books/svitlo-mizh-dvoh-okeanivread-442797–1.html (дата звернення: 08.11.2018).

Донець Поль Миколайович
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені к. Д. Ушинського”, Одеса, Україна
E-mail: dp85@ukr.net
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0001–6759–0920
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-7

Ключові слова: імморталізм, кіберпанк, кіберпростір, наукова фантастика, постлюдина, трансгуманізм.

У статті розглядаються стилістичні засоби вираження трансгуманізму у творчості американо-канадського письменника Вільяма Гібсона, одного з піонерів і яскравих представників піджанру наукової фантастики, відомого як кіберпанк. Матеріалом для дослідження служить його дебютна трилогія “Кіберпростір”, що зачіпає соціальні і морально-етичні проблеми високих технологій. З’ясовується, що трансльований автором меседж носить вельми суперечливий характер: за наявності ряду явних трансгуманістичних ознак, в ньому також просліджуються алармістські риси, які з’являються на лексико-стілістічному рівні. Це виявляється, зокрема, в характерному використанні епітетів, метафор, порівнянь, гіпербол та інших стилістичних засобів. В деяких випадках цикл швидше опонує гуманізму, ніж відтворює його техно-оптімістічній дискурс. Спираючись на класичні дихотомії “природний / штучний”, “людина / нелюдина”, він слідує попереджувальним трендам сучасної англомовної фантастики. Задіяний автором арсенал тропів і стилістичних фігур в цілому несе в собі експресивно-емоційне забарвлення, тобто містить елемент оцінки (як позитивною, так і негативною).

Посилання

1. Баева Л. в. E-Homo sapiens: виртуальный микрокосм и глобальная среда обитания / Л. в. Баева, и. Ю. алексеева // Философские проблемы информационных технологий и киберпространства. — Пятигорск: ПГЛу, 2014. — № 1. — с. 86–97.
2. воронкова в. Г. концепции взаимосвязи человека, сознания, разума в контек сте виртуально-информационного пространства / в. Г. воронкова // Философия и космология. — Полтава: Полтавський літератор, 2013. — с. 170–182.
3. Делёз Ж. анти-Эдип. капитализм и шизофрения / Ж. Делёз, Ф. Гваттари. — екатеринбург: у-Фактория, 2008. — 672 с.
4. Чеклецов в. в. Чувство планеты. интернет вещей и следующая технологическая революция / в. в. Чеклецов. — М.: российский исследовательский центр по интернету вещей, 2013. — 130 с.
5. Энциклопедия фантастики. кто есть кто / сост. вл. Гаков. — Мн.: Галаксиас, 1995. — 694 с.
6. Alvarado R. C. Science Fiction as Myth: Cultural Logic in Gibson’s Neuromancer / R. C. Alvarado // Science Fiction and Computing: Essays on Interlinked Domains. — Jefferson: McFarland, 2011. — P. 205–213.
7. Benedikt M. Cyberspace: Some Proposals / M. Benedikt // Cyberspace: First Steps. — Cambridge: MIT Press, 1992. — P. 119–224.
8. Brians E. The ’Virtual’ Body and the Strange Persistence of the Flesh: Deleuze, Cyberspace and the Posthuman / E. Brians // Deleuze and the Body. — Edinburgh: Edinburgh University Press, 2011. — P. 117–143.
9. Carr J. The Dirty Joke of Cyberpunk or the Humanism of Posthumanism in the Cyberpunk Tradition: Epigenetic Memory and Technology in Gibson’s Neuromancer and Stephenson’s Snow Crash / J. Carr. — Tempe: Arizona State University, 2013. — 60 p.
10. Clark A. Natural-Born Cyborgs: Minds, Technologies, and the Future of Human Intelligence / A. Clark. — Oxford: Oxford University Press, 2003. — 229 p.
11. Graham E. L. Representations of the Post/human: Monsters, Aliens and Others in Popular Culture / E. L. Graham. — Manchester: Manchester University Press, 2002. — 259 p.
12. Hayles N. K. How We Became Posthuman: Virtual Bodies in Cybernetics, Literature, and Informatics / N. K. Hayles. — Chicago: University of Chicago Press, 1999. — 350 p.
13. Kellner D. Media Culture: Cultural Studies, Identity, and Politics between the Modern and the Postmodern / D. Kellner. — London: Routledge, 1994. — 368 p.
14. Roberts A. Science Fiction / A. Roberts. — London: Routledge, 2006. — 159 p.
15. Thomas D. Old Rituals for New Space: Rites de Passage and William Gibson’s Cultural Model of Cyberspace / D. Thomas // Cyberspace: First Steps. — Cambridge: MIT Press, 1991. — P. 30–48.
16. Young S. Designer Evolution: A Transhumanist Manifesto / S. Young. — Amherst: Prometheus Books, 2006. — 417 p.

Дерік Ілона Морисівна
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені к. Д. ушинського”
E-mail: ilonaderik@gmail.com
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0003–1476–2391
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-5

Ключові слова: сакральні тексти, лінгвістична парадигма, стратегії та тактики, контрастивний аналіз.

Представлену статтю присвячено проблемі перекладу сакральних текстів у сучасній лінгвістичній парадигмі. Мета статті у вивченні сакральних текстів як об’єкту перекладу у нерозривному зв’язку з комунікативним і перекладацьким аспектами. У результаті здійсненого дослідження виявлено спільні стратегії та тактики перекладу й інтерпретації релігійних текстів. Практична цінність одержаних результатів у тому, що висновки може бути використано в перекладацькій діяльності. Актуальність статті підтверджується необхідністю у синергетичному всебічному огляді сакральних текстів як ментального феномену в цілому та зокрема у сучасному перекладознавстві. Об’єктом дослідження є сакральний текст в аспекті перекладності. Предметом дослідження є унікальна природа сакральних текстів з їх іманентними характеристиками (когерентність, когезія та інтертекстуальність). Безпосередні завдання цієї статті, обумовлені вищезазначеною метою, є такими: розкриття особливостей сакрального тексту; огляд типологічно спільних стратегій і тактик перекладу сакральних текстів. Методологія цього дослідження включала індуктивний та дедуктивний методи, а також метод контрастивного аналізу. У процесі дослідження було одержано і експериментально й статистично підтверджено висновки про наявність спільних стратегій і тактик перекладу сакральних текстів на різні мови. Також було констатовано, що прагматичний і експресивний потенціал сакральних текстів зберігається та відтворюється у перекладі. Перспектива у дослідженні цієї проблеми в різних германських та слов’янських мовах. Подальша розробка питань можливого співробітництва філософів та перекладачів у вивченні сакральних текстів також убачається перспективною.

Світлана Грушко
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені к. Д. ушинського”, Одеса, Україна
E-mail: svetagrushko64@gmail.com
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0001–9940–7780
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-4

У статті феномен перекладу розглядається як ментальна інтерпретаційна діяльність не тільки у площені лінгвістики, але й у літературознавстві. Літературний твір і його переклад — найбільш яскравий провідник ментальних і культурних особливостей народу, приклад міжкультурної комунікації. Адекватне сприйняття іншомовної культури залежить від загального фонду знань комунікантів. Ядром такого фонду знань завжди є національна мова, а переклад, як вид посередництва, виступає засобом міжмовної і міжкультурної комунікації. При засвоєнні чужої мови, людина через посередництво літературного тексту знайомиться з новим для неї світом і культурою. Переклад художніх творів передбачає мовленнєву творчість перекладача, який виступає як своєрідний “соавтор” літературного твору. Перекладацька діяльність — це результат творчості перекладача і вид мовленнєвої діяльності: одиниці мови обираються перекладачем у залежності від мовних одиниць, які використовуються в оригіналі тексту. Такій підхід актуалізував дослідження у лінгвістиці реальних перекладацьких фактів: співвідношення мовних і мовленнєвих одиниць, установлених у перекладі (наприклад, переклад-переказ придуманих письменником слів або відтворення мовних особливостях персонажів). Сам процес художнього перекладу необхідно розглядати у площені діалогу культур. Цей діалог відбувається в рамках неспівпадаючих національних стереотипів мислення і комунікативної поведінки, що впливає на взаєморозуміння між сторонами спілкування за допомогою посередництва літературного твору. Отже, сучасна лінгвістика актуалізує дослідження мовленнєвої творчості в літературному творі. Ця проблематика заслуговує на подальше дослідження, може розглядатися як центральна для визначення культурологічної направленості процесу перекладу, в тому числі й у вирішенні проблем міжкультурної комунікації.

Ключові слова: переклад, ментальна діяльність, інтерпретація, літературний твір, художній переклад.

Жмаєва Наталя Сергіївна
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені к. Д. ушинського”, Одеса, Україна
E-mail: zhmaeva@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000-0003-3382-0155
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-2

Блідар Олена Олександрівна
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені к. Д. ушинського”, Одеса, Україна
E-mail: hopusoctopus@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000-0001-8338-4588
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-2

Ключові слова: лексичне просторіччя, сленгізми, колоквіалізми, вульгаризми, глибина етичної зниженості, нейтралізація.

Статтю присвячено аналізу прийомів перекладу англійського лексичного просторіччя українською мовою. Лексичне просторіччя широко представлено у сучасній світовій літературі внаслідок тенденції до максимального натуралізму. Художня значущість лексичного просторіччя у художньому тексті (імітація і стилізація розмовного мовлення, характеристика героя, його відношення до дійсності) потребує адекватного відтворення у тексті перекладу. Критерієм виділення категорій лексичного просторіччя є глибина етико-стилістичної зниженості: найменшу глибину демонструють колоквіалізми, найбільшу — вульгаризми і, відповідно, середню, перехідну, — сленгізми. Прийомами перекладу є такі: пошук стилістичного відповідника, описовий переклад, компенсація, опущення, заміна причино-наслідкового зв’язку, генералізація, антонімічний переклад, додавання. Констатована нейтралізація стилістично зниженої лексики оригіналу в українському перекладі. Суттєва кількість перекладних відповідників в стилістичному відношенні виявляються вищими за рівнем етичної зниженості, ніж одиниці оригінального тексту.
Особливо чітко зниження експресії (підвищення глибини зніженості) вихідної просторічної лексичної одиниці прослідковується на прикладі перекладу вульгаризмів: евфемізація вульгаризмів застосовується автором перекладу в 3 рази частіше за дисфемизацію. Загальна кількість одиниць лексичного просторіччя англійського оригіналу, перекладених зі збереженням глибини етичної зниженості складає 52,6 %, зі зниженням глибини етичної зниженості оригіналу — 8 %, а із її підвищенням — 39,4 %. 19,5 % елементів англійського лексичного просторіччя взагалі ніяк не відтворені. Констатовані факти свідчать про спотворення мовлення головного герою
роману у перекладі внаслідок його штучного ушляхетнення.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ

1. комиссаров в. н. общая теория перевода: лингвистические аспекты / в. н. комиссаров. — М.: высшая школа. 1990. — 250 с.
2. Левый и. искусство перевода / иржи Левый. — М., 1974. — 152 с.
3. сдобников в. в. основные средства перевода стилистически сниженой лексики / в. в. сдобников // теорія і практика перекладу: респ. міжвідом. наук. зб. — к., 1993. — вип. 19. — с. 141–147.
4. венгренівська М. а. Ще раз про мовну культуру перекладу / М. а. венгренівська, а. Д. Гнатюк. творча майстерня перекладу: навч. посібник. — к.: рвЦ “київський університет”, 1998. — с. 3–6.
5. Зорівчак р . словесний образ у художньому перекладі / роксоляна Зорівчак // “Хай слово мовлено інакше...”: [статті з теорії, критики та історії художнього перекладу]. — к.: Дніпро, 1982. — с. 51–65.
6. коровушкин в. П. нестандартная лексика в английском и русском военных подъязыках (понятийный аппарат социолексикологического описания) / в. П. коровушкин // вестник оренбургского государственного университета. — 2003. — № 4. — с. 53–59.
7. Хомяков в. а. некоторые типологические особенности нестандартной лексики английского, французского и русского языков / в. а. Хомяков // вопросы языкознания. — 1992. — № 3. — с. 94–101.
8. коровушкин в. П. английский лексический субстандарт versus русское лексическое просторечие (опыт контрастивно–социолектологического анализа) : [монография] / в. П. коровушкин. — Череповец: Череповецкий государственный университет, 2008. — 167 с.
9. Меркулова Э. н. Прагматический аспект субколлоквиальных оценочных номинаций (американский вариант английского языка): монография / Э. н. Меркулова. — нижний новгород, 2013. — 145 с.
10. ткаченко т . в. Засоби стилізації розмовності в прозі Михайла стельмаха: автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / т . в. ткаченко ; нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. — к., 2006. — 20 с.

Глущенко Володимир Андрійович
Державний вищий навчальний заклад “Донбаський державний педагогічний університет”
E-mail: sdpunauka@ukr.net
ORCID ID https://orcid.org/0000–0001–5545–7452
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-3

Ключові слова: історико-фонетичні дослідження, генетичні зв’язки мов, фонетичний закон, аналогія.

Головною метою представленої статті є аналіз методологічних висновків М. М. Соколова щодо наукової спадщини О. О. Потебні з точки зору їх об’єктивності та справедливості, а саме якою мірою у них відбито реальні досягнення й вади iсторико-фонетичних студій О. О. Потебнi. У завдання дослідження входило розкрити зміст тверджень М. М. Соколова, пов’язаних з інтерпретацією поглядів О. О. Потебні на генетичні зв’язки мов, фонетичні закони й аналогію. Також було зроблено спробу дати оцінку трактуванням М. М. Соколова з позицій сучасної методології, лінгвістичної історіографії та компаративістики. На нашу думку, подана М. М. Соколовим оцінка поглядів О. О. Потебні на генетичні зв’язки мов, фонетичні закони і аналогію є однобічною та спрощеною. За результатами дослідження було встановлено, що взаємозв’язки східнослов’янських i старослов’янської мови висвітлено в працях О. О. Потебнi з позицій порівняльно-історичного методу. О. О. Потебня розглядав взаємопов’язані фонетичні закони, що в його трактуванні постають як точні, поширюються не тільки на окремі звуки, а й на їхні ознаки (концепція “кількісних змін приголосних”). Однобічно критичний характер оцінок М. М. Соколова зумовлений тим, що до iсторикофонетичної спадщини О. О. Потебнi він підходив не як історіограф мовознавства, а з погляду “асиміляції минулого”. Висунуті М. М. Соколовим тези не відбивали позиції інших представників Московської лінгвістичної школи. Перспективи подальших досліджень вбачаються в поглибленому вивченні наукової спадщини Потебні та інших представників Харківської лінгвістичної школи в контексті мовознавства XIX ст. — початку XXІ ст.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ

1. Белоруссов и. М. синтаксис русского языка в исследованиях а. а. Потебни. орел, 1902. 258, ХII с.
2. Березин Ф. М. русское языкознание конца XIX — начала XX в. / отв. ред. Ф. П. Филин. М. : наука, 1976. 366 c.
3. Булаховский Л. а. Потебня-лингвист. Уч. зап. Моск. ун-та. 1946. вып. 107, т. 3, кн. 2. с. 36–62.
4. Глущенко в. а. Методологія досліджень о. о. Потебні в інтерпретації М. М. соколова. Наукові праці : науково-методичний журнал. т . 221, вип. 209. Філологія. Мовознавство. Миколаїв : вид-во ЧДу ім. Петра Могили, 2014. с. 16–19.
5. Глущенко в. а. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-ті рр. ХіХ ст. — 20-ті рр. ХХ ст.) / нан україни, ін-т мовознавства ім. о. о. Потебні ; відп. ред. о. Б. ткаченко. Донецьк, 1998. 222 с.
6. Глущенко в. а. систематизація історико-фонетичного матеріалу в студіях о. о. Потебні. О. О. Потебня й актуальні питання мови та культури : зб. наук. праць / відп. ред. в. Ю. Франчук. к. : видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. с. 173–180.
7. Житецкий П. и. очерк звуковой истории малорусского наречия. к., 1876. IV, 376 с.
8. колесов в. в. сравнительно-исторический метод в трудах а. а. Потебни. Наукова спадщина О. О. Потебні і сучасна філологія. До 150-річчя з дня народження О. О. Потебні : зб. наук. праць / відп. ред. в. Ю. Франчук. к. : наук. думка, 1985. с. 25–39.
9. колосов М. а. обзор звуковых и формальных особенностей народного русского языка. варшава, 1878. X, 270 с.
10. колосов М. а. очерк истории звуков и форм русского языка с XI по ХVI столетие. варшава, 1872. 192 с.
11. Потебня а. а. Два исследования о звуках русского языка: і. о полногласии; іі. о звуковых особенностях русских наречий. — воронеж, 1866. — 156, ііі с.
12. Потебня а. а. к истории звуков русского языка : этимологические и другие заметки. варшава, 1880. Ч. 2. II, 31, 70, 25 с.
13. соколов н. н. [рец. :] синтаксис русского языка в исследованиях Потебни : изложил и. Белоруссов. орел, 1902. Изв. Отд-ния рус. яз. и словесности. 1903. т . 8, кн. 2. с. 347–366.
14. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка : в 4 т. изд. 2-е. М. : Прогресс, 1986. т . 2. 672 с.
15. Фортунатов Ф. Ф. русский филологический вестник. 1879 г. № 1-й ([рец. :] Потебня а. а. Этимологические заметки. начальные сочетания лы‑, ры‑, лу‑, ру‑ = основным *ал, *ар. Критическое обозрение. 1879. № 7. с. 33–35.
16. Франчук в. Ю. о. о. Шахматов і наукова спадщина о. о. Потебні. Мовознавство. 1974. № 3. с. 36–44.
17. Франчук в. Ю. олександр опанасович Потебня. к. : наук. думка, 1975. 92 с.

Аккурт Владислава Євгенівна
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. ушинського”, Одеса, Україна
E-mail: ladyboss2105@gmail.com
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0003–3542–3428
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-1

Ключові слова: сугестія, мовленнєвий вплив, навіювання, спонукання, нейролінгвістичне програмування.

У промові завжди міститься більше інформації, ніж те, що в ній безпосередньо сказано. Крім буквального сенсу, кожне висловлювання має комунікативну інтенцію, одним з видів якої є навіювання.

В статті розглядаються основні точки зору на сугестію як лінгвістичне явище, а також базові поняття, пов’язані з даною сферою дослідження. Кожне висловлювання виконує комунікативну функцію, одним з видів якої є навіювання. Вивчення сугестивної функції дискурсу входить в область дослідження мовного впливу, яке як наука сформувалася завдяки динамічному розвитку психолінгвістики, прагматичної лінгвістики, теорії комунікації, риторики, логіки, психології мови, соціальної психології та інших наукових напрямків.

Мовний вплив можна розуміти в широкому і вузькому сенсах. У даній роботі він розглядається у вузькому сенсі: під мовним впливом мається на увазі вплив на свідомість і поведінку особистості за допомогою мови, що відрізняється особливими предметними цілями мовця. Для досягнення вербального управління людською поведінкою застосовуються різні способи впливу, в класифікації яких вчені розходяться. Ми виділяємо 3 види мовного впливу: переконання, навіювання (сугестія) і спонукання (волевиявлення). Сугестія, або непряме навіювання, передбачає вплив на підсвідомість, емоції та почуття адресата і характеризується неусвідомленістю засвоєння інформації, що повідомляється. Мета сугестії — ввести об’єкт впливу в транс і вселити що-небудь, спонукати до певних дій. Навійним або сугестивним може бути мовний акт будь-якої іллокутивної сили, якщо його метою є вплив на психіку, почуття, волю і розум людини та зниження ступеня свідомості, аналітичності та критичності при сприйнятті навіюваної інформації.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ

1. Аристотель. риторика / пер. с древнегреческого и прим. о. П. Цыбенко. М.: Лабиринт, 2000. с. 147.
2. артемчук а. Ф. Целительные возможности лечения средствами души, внушения, психотерапии. Психиатрия и религия на стыке тысячелетий. Харьков, 2006. т . 4. с. 10–12.
3. Бехтерев в. М. объективная психология. М.: наука, 1991. с. 336.
4. Головин с. Ю. словарь психолога-практика. 2-е изд. Минск: Харвест, 2003. C. 223.
5. Гриндер Дж., Бендлер р . Формирование транса: техника формирования и использования гипнотических состояний: пер. с англ. М.: каас, 1994; Бендлер р . используйте свой мозг для изменения. нейролингвистическое программирование: пер. с англ. новосибирск: изд-во новосиб. ун-та, 1992.
6. Желтухина М. р . тропологическая суггестивность масс-медиального дискурса: о проблеме речевого воздействия тропов в языке сМи: монография. М.: ин-т языкознания ран; волгоград: изд-во вФ МуПк, 2003.
7. кабаченко т . с. Методы психологического воздействия: учеб. пособие. М.: Пед. о-во россии, 2000.
8. Лозанов Г. к. суггестопедия при обучении иностранным языкам. Методы интенсивного обучения иностранным языкам. вып. 1. 1973. с. 9–17.
9. новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения языкам) [Электронный ресурс]. Печатное издание М.: издательство икар, 2009. URL: http://www.gramota.ru/slovari/info/az/ (дата обращения: 02.02.2019).
10. Панкратов в. н. Манипуляции в общении и их нейтрализация. М.: изд-во ин-та психотерапии, 2000.
11. Паршин П. Б. речевое воздействие: основные формы и разновидности. Рекламный текст: семиотика и лингвистика. М.: иД Гребенникова, 2000. с. 53–55.
12. Поршнев Б. Ф. социальная психология и история [Электронный ресурс]. М.: наука, 1979. URL:http://aleksandr-kommari.narod.ru/Porshnev_Sotsialnaya_ psihologiya_i_istoriya.htm (дата обращения: 01.03.2019).
13. рюмшина Л. и. Манипулятивные приемы в рекламе: учеб. пособие. М., 2004.
14. стернин и. а. основы речевого воздействия: учебное издание. воронеж: истоки, 2012. с. 50.
15. стернин и. а. речевое воздействие как теоретическая и прикладная наука. Теоретические и прикладные проблемы языкознания. воронеж: истоки, 2008. с. 244–245.
16. тарасов е. Ф. Методологические и теоретические проблемы речевого воздействия. Оптимизация речевого воздействия / под ред. р . Г. котова. М.: наука, 1990. с. 5–18.
17. тарасов е. Ф. речевое воздействие как проблема речевого общения. Речевое воздействие в сфере массовой коммуникации / под ред. Ф. М. Березина, е. Ф. тарасова. М: наука, 1990. с. 7.
18. термин взят из статьи: Петренко в. Ф., кучеренко в. в. искусство суггестивного воздействия, или некоторые мысли впрок. Журнал практикующего психолога / под ред. а. Ф. Бондаренко. 2009. вып. 6 2000. с. 73–84.
19. унадзе Д. н. общее учение об установке. Психологические исследования. М.: наука, 1966. с. 140–152, 164–169, 180–183.
20. Черепанова и. Ю. Дом колдуньи. начала суггестивной лингвистики. Пермь: издво Перм. ун-та, 1995.
21. Шелестюк е. в. речевое воздействие: онтология и методология исследования. М.: ФЛинта: наука, 2014. с. 43–45. 22. Ягодкина М. в., иванова а. П., сластушинская М. М. реклама в коммуникационном процессе. сПб.: Питер, 2014. с. 124.