Випуск №28 – Науковий вісник

Роль сталих виразів у процесі роботи магістрівфілологів з іншомовними текстами (англійськими та китайськими)

Яблонська Тетяна Миколаївна
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського”, Одеса, Україна
E-mail: applle9@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0002–6801–8704
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-18

Ключові слова: фразеологічні одиниці, прислів’я, приказки, ідіоми, ченьюй.

У статті визначено роль сталих виразів у процесі роботи магістрівфілологів з іншомовними текстами (англійськими та китайськими). Також розглянуто типи фразеологічних одиниць та їх відмінні риси в обох мовах. Доведено, що фразеологічна система англійської та китайської мови розвивається і тим самим мотивує магістрів-філологів зрозуміти національну і культурну специфіку країн, мови яких вивчаються та підсилює їх сприйняття. Також розглянуто лінгвокраїнознавчу цінність фразеологічних одиниць і доведено разноманітність їхнього фразеологічного фонду. Заслуговує уваги той факт, що англійську і китайську мови слушно вважають одними з найбагатших у світі і завдяки цьому у магістрів-філологів виникає справжній інтерес до вивчення ідіом саме цих двох мов та активній роботі з ними. У свою чергу, всі події, що відбуваються в цих країнах, з успіхом відображають їх суспільну, політичну, культурну, спортивну, астрологічну і щоденну сторони життя. Встановлено, що на сьогоднішній день фразеологічна система англійської та китайської мов продовжує інтенсивно розвиватися, здобувати нові відмінні риси і, саме через це, у студентів з’являється чудова можливість збагатити своє мовлення безліччю стійких виразів, зробити його більш яскравим, живим, цілісним та експресивним. Також доведено, що завдяки використанню стійких фраз, ідіом, прислів’їв, приказок та алегорії в мовленні не тільки магістри-філологи, але й кожен окремий житель Туманного Альбіону і Піднебесної має чудову нагоду покращити свій внутрішній світ і зробити його більш барвистим і емоційним якраз саме завдяки великій кількості фразеологічних одиниць в англійській і китайській мовах. А самі ідіоми, прислів’я, приказки та алегорія мають яскраве метафоричне значення і втілюють в собі національний колорит країн, мови яких вивчаються.

Посилання

1. Cheng Xiaotang. Renwuxing Yuyan Jiaoxue. — BeiJing : Gaodeng Jiaoyu Chubanshe, 2004. — 56–69 y. [In Chinese]
2. WangYan. Renwuxing Jiaoxuefa Zai Chuji Duiwai Hanyu Jiaoxue Zhong De Yunyong Chutan. — BeiJing : Beijing Yuyan Daxue, 2005. — 14 - 25 y. [In Chinese]
3. Gong Yafu, Luo Shaoqian. Renwuxing Yuyan Jiaoxue. — BeiJing : Renmin Jiaoyu Chubanshe, 2003. — 112–134 y. [In Chinese]
4. Chen Zuohong, Wang Yan. Tansuo Yi Renwu Wei Zhongxin De Tiyanshi Duiwai Hanyu Ketang Jiaoxue Moshi. — BeiJing: Minzu Jiaoyu Yanjiu, 2008. — 93–98 y. [In Chinese]
5. Ma Jianfei. Renwushi Dagang Yu Hanyu Jiaoji Renwu. — BeiJing : Yuyan Jiaoxue Yu Yanjiu, 2002. — 1–4 y. [In Chinese]

До питання неоднозначності в Китайській мові

Чжао Лінь
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені к. Д. ушинського”, одеса, україна
E-mail: zhaolin-17@pdpu.edu.ua
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0002–0230–832X
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-6

Дін Сінь
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені к. Д. ушинського”, одеса, україна
E-mail: codirector-cn@pdpu.edu.ua
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0002–8502–0363
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-6

Стоянова Юлія Юріївна
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені к. Д. ушинського”, одеса, україна
E-mail: stoyanova97@icloud.com
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0001–8534–7617
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-6

Ключові слова: мовна неоднозначність, класифікація типів неоднозначності, гомофонія, теорії і методи граматичних досліджень, фонетична неоднозначність, граматична неоднозначність, прагматична неоднозначність, семантична неоднозначність.

В статі розглянуто феномен неоднозначності китайської мови. Доведено, що в процесі мовного спілкування слово, фраза, речення, або сегмент, іноді містить два або більше значень, і їх можна інтерпретувати двома чи більше способами. У статті детально розглянуто різні типи неоднозначності в мовленні сучасних китайців. Досліджено класифікації типів неоднозначності. Завдяки вивченню типів неоднозначності встановлено взаємозв’язок між неоднозначністю і фонетикою, змістом, граматикою і прагматикою. Неоднозначність, що викликана вимовою і значенням слова, пояснюється тим, що в давнину китайці використовували обмежений матеріал для визначення широкого кола змісту у написанні китайських ієрогліфів, що неминуче викликало дуб лювання і неоднозначність смислу. У статті проаналізовано взаємозв’язок між мовними формами та змістом, стан семантичних відносин у граматичних дослідженнях; досліджено деякі інші мовні питання, які сприятимуть подальшому вивченню теорій і методів граматичних досліджень. У зв’язку з постійною зміною мови у складі китайської мови існує багато схожих між собою слів, а також гомофонів (однакова фонетична актуалізація, що виражає різні значення). Встановлено умови виникнення неоднозначності в розмові: текст з’являється — неоднозначність зникає. У статті наведено приклади, що нерідко вводять іноземців в оману, які вивчають китайську мову; проаналізовано зазначені приклади в контексті неоднозначності.

Аналіз прийменників часу в російській мові

Чжан Ябін
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського”, Одеса, Україна
E-mail: zhangyabing-17@pdpu.edu.ua
ORCID ID https://orcid.org/0000–0002–8090–8670
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-17

Ключові слова: прийменники часу, функціональні слова, спілкування, речення, мовний зворот.

Стаття присвячена проблемі використанні прийменників часу російської мови іноземцями, а саме китайцями. Аналіз сучасної літератури дозволяє автору виявити основні напрями роботи з формування вмінь та навичок в іноземних студентів правильно будувати прийменникові сполучення і постійно покращувати комунікативні навички спілкування російською мовою. У презентованій роботі детально проаналізовані прийменники часу в російській мові і представлені приклади багатозначного вживання прийменників, їх семантичні і стилістичні відтінки в мові, деякі можливі помилки іноземних студентів. Результати дослідження покликані допомогти в розробці системи навчання прийменникам часу російської мови іншомовній аудиторії з урахуванням рідної мови тих, хто навчається, на системно-функціональній, комунікативно-діяльнісній основі. Виявлено роль прийменників часу російської мови в побудові висловлювань; специфікована необхідність пильної уваги інофонів до цих службових слів. Встановлено, що прийменники — це найдинамічніший, найвідкритіший тип службових одиниць, у кількісному і якісному складі яких постійно відбуваються зміни. У дослідженні дано обґрунтування необхідності усвідомлення учнями / студентами функції прийменника часу в мовленні, ознайомлення з основними прийменниками часу і їх значеннями, розмежування прийменників та інших омонімічних частин мови, засвоєння стилістичних відтінків вживання цих службових слів. Надано рекомендації щодо націлення мовців на засвоєння сучасних літературних норм та їх навчання правильно вибирати й користуватися лише тими мовними зворотами, які покликані наповнити слово правдивим значенням, надати органічної будови, притаманної форми і легкої сполучуваності в текстах та усному мовленні.

Посилання

Філософські основи перекладу англомовного тексту китайською мовою

Стоянова Тетяна Володимирівна
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського”, Одеса, Україна
E-mail: t.v.stoianova@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0002–0424–6783
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-16

Ключові слова: переклад, комунікація, комунікативний акт, двомовна комунікація, герменевтика.

Стаття присвячена дослідженню філософського підґрунтя для перекладу англомовних документів ЮНЕСКО сфери освіти китайською мовою. Англійська та китайська мови відмінні не тільки на різних мовних рівнях, а й у культурологічному аспекті, що призводить до необхідності вивчення структури комунікативного акту, його складових. У даному випадку комунікація розглядається у вигляді абстрактної схеми, що передає особливості співвідношення всіх елементів інформаційного обміну та наявних супровідних операцій. У статті описано комунікативний акт з урахуванням екстралінгвальних особливостей. Повноцінний двомовний комунікативний акт може мати місце тільки за умови коли вихідне повідомлення передається реципієнтом, що сприймає повідомлення крізь призму свого комунікативного наміру та досвіду, що приводить до утворення певного комунікативного ефекту. У ході двомовної комунікації до комунікативного процесу залучені вже не дві особи, а три — додається перекладач, що передає вихідний текст іншою мовою. Двомовний комунікативний акт слід розглядати у сукупності з культурними чинниками, що впливають на зміст повідомлення при його створенні та при його декодуванні третім отримувачем. У дослідженні означено, що герменевтика є напрямом, який досліджує умови створення тексту, тлумачення його змісту, його філософські основи тощо. Метою дослідження є визначення філософського підґрунтя дослідження проблеми перекладу з англійської мови китайською в умовах міжнародної комунікації. Об’єктом дослідження є переклад документівЮНЕСКО з захисту прав на освіту. Предметом дослідження є філософське підґрунтя для перекладу з англійської мови китайською документів ЮНЕСКО з захисту прав на освіту в умовах міжнародної комунікації. Матеріалом дослідження є документи ЮНЕСКО з питань освіти англійською та китайською мовою.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ

1. антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / Львів. держ. ун-т ім. івана Франка. Центр гуманіт. дослідж., наук. т-во ім. Шевченка; за ред. М. Зубрицької. — Львів: Літопис, 1996. — 633 с.
2. Жинкин н. и. речь как проводник информации. — М.: наука, 1982. — 159 с.
3. Базік і. і., корольова т . М. Переклад китайськомовних казок англійською та українською мовою // науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. к. Д. ушинського : Лінгвістичні науки : зб. наук. праць / ред. кол. : т . М. корольова (гол. ред.) та ін. ; М-во освіти і науки україни. — одеса : астропринт, 2018. — № 27. — с. 20–29
4. Макаров М. Л. основы теории дискурса.– М.: итДГк “Гнозис”, 2003. — 280 с.
5. русское и китайское коммуникативное поведение. вып. 1. — воронеж: истоки, 2002. — 76 с.
6. сдобников в. в. коммуникативная ситуация как основа выбора стратегии перевода: дис. ... д. филол. н.: спец. 10.02.20 / в. в. сдобников. — нижний новгород, 2015. — 492 с.
7. селіванова о. о. Лінгвістична енциклопедія. — Полтава: Довкілля-к, 2010. — 844 с.
8. соболева М. е. Философская герменевтика: понятия и позиции. — М.: академический Проект, 2013. — 151 с.
9. Фаренц н. с. основи літературознавства: навчальний посібник. — режим доступу: http://www.big-lib.com/book/59_Osnovi_literatyroznavstva
10. Хантингтон с. столкновение цивилизаций. — М.: ооо “издательство аст”, 2003. — 603 с.
11. Швейцер а. Д. терория перевода: статус, проблемы, аспекты / а. Д. Швейцер. – М.: наука, 1988. — 280 с.
12. Шпольберг а. о некоторых вопросах теории перевода // актуальні напрями сучасної філології: матеріали міжнародної заочної науково-практичної конференції. — одеса: Міжнародний гуманітарний університет, 2017. — с. 96–99
13. Якобсон р . о. Лингвистика и поэтика // структурализм: “за” и “против”: сборник научных статей. — М.: Прогресс, 1975. — с. 193–230
14. Shannon C., Weaver W. The Mathematical Theory of Communication. — Urbana, 1949. — 125 p.
15. Stanford Encyclopedia of Philosophy. — режим доступу: https://plato.stanford.edu/entries/hermeneutics/

Фонетичні засоби актуалізації тематичного та рематичного компонентів речення в усному мовленні

Савченко Євгенія Юріївна
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського”, Одеса, Україна
E-mail: anneshirley2687@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0001–7000–5155
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-15

Ключові слова: тема, рема, паузи, наголос, ритм, темп, тембр.

Статтю присвячено дослідженню фонетичних засобів актуалізації теми та реми висловлювання в усному мовленні. У роботі розглядаються основні компоненти просодичного оформлення тема-рематичної структури висловлювання, вивчається питання про структурні одиниці інтонації. Поліфункціональність інтонації в мовленні спричиняє ускладнення вивчення просодії. На стадії інвентарно-таксономічного аналізу формальних засобів інтонації розглядаються основні компоненти просодичного оформлення тема-рематичної структури висловлювання, вивчається питання про структурні одиниці інтонації. Аналіз ґрунтується на дослідженні матеріальної суті інтонаційних одиниць, диференціацію яких забезпечують не тільки мелодійний компонент, але також і гучність, темп мовлення (включаючи паузи), тембр голосу, а також інтегральна просодична характеристика — фразовий наголос. Можна з усією визначеністю констатувати наявність суттєвих відмінностей ступеня інформативності мелодики, гучності, темпу і тембру в плані передачі значень та комплексний характер їх реалізації в мовленні. Тому важливу проблему становить не тільки вивчення ролі кожного із цих компонентів під час реалізації комунікативної функції інтонації, але й установлення їх ієрархії, взаємозв’язку і взаємозалежності.Функціональний аналіз інтонації насамперед спрямовано на конкретизацію самого принципу класифікації функціональних навантажень інтонаційних конструкцій. Підлягає вивченню питання про відносну автономність різних функцій, характер їх взаємодії. Перелік функцій інтонації може бути обмежений таким набором: інтелектуально-логічна функція (членування на синтагми, зв’язок між синтагмами, актуальне членування, акцентне виділення елементів синтагм), функція розрізнення комунікативних типів (ситуацій), функція вираження емоційного стану і відносини, функція передачі модальних відносин. На рівні просодії актуальне членування висловлювань реалізується в мовленні головним чином за допомогою використання тональних і, частково, динамічних засобів інтонації (акцент часто пов’язаний із силовими компонентами інтонації — гучністю та енергетичною складовою): при цьому важливим для ідентифікації змісту є місце розташування акценту у висловлюванні, а також деякі особливості його реалізації.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ

1. антипова а. М. система английской речевой интонации / антонина Михайловна антипова. — М.: высшая школа, 1979. — 131 с.
2. Брызгунова е. а. ответы на анкету “об основах теории интонации” / е. а. Брызгунова // Проблемы фонетики. — 1993. — № 1. — с. 61–66.
3. Зиндер Л. р . общая фонетика / Лев рафаилович Зиндер. — М.: высшая школа, 1979. — 312 с.
4. кодзасов с. в. Глубинные и поверхностные структуры в интонации [Электронный ресурс] / с. в. кодзасов: институт русского языка им. в. в. виноградова ран. — режим доступа к журн.: http://www.philol.msu.ru/~otipl/ SpeechGroup/publications. html
5. кодзасов с. в. Законы фразовой акцентуации / с. в. кодзасов // Просодический строй русской речи. — 1996. — с. 181–204.
6. королёва т . М. интонация модальности в звучащей речи / татьяна Михайловна королёва. — к.: выща школа, 1989. — 148 с.
7. Меркулова н. о. Засоби тема-рематичного поділу висловлювання: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Меркулова наталя олексіївна; Дну. — Донецьк, 2006. — 170 с.
8. николаева т . М. семантика акцентного выделения / татьяна Михайловна николаева. — М.: наука, 1982. — 278 с.
9. Потапова р . к. Просодия, просодика, просодемика / р . к. Потапова // Просодия текста. — 1982. — с. 29–32.
10. стеріополо о. і. Перлокутивний ефект просодії мовлення / о. і. стеріополо // актуальні проблеми романо-германської філології в україні та Болонський процес: матеріали міжнародної наукової конференції (24–25 листопада 2004 р). — Чернівці, 2004. — с. 268–270.
11. торсуева и. Г. интонация и смысл высказывания / ирина Георгиевна торсуева. — М.: наука, 1979. — 109 с.
12. Фужерон и. Ядерное и фразовое ударение / и. Фужерон // известия ран. — 2005. — № 2. — с. 32–39.
13. Щербань Г. е. о функциях пропозициональных частиц в актуальном членении текста [Электронный ресурс] / Г. е. Щербань // исследовано в россии: электронный журнал, — 2001. — № 46. — с. 535–544. — режим доступа к журн.: http:// rubingoods.ru/964/0.pl
14. Bolinger D. Intonation as Stress Carrier / D. Bolinger // Litera. — 1955. — № 2. — P. 35– 40.
15. Cook M. The interpretation of pauses by the listener / Mark Cook, Mansur Lalljee // British Journal of Social and Clinical Psychology. — 1972. — № 9. — P. 375–376.
16. Crystal D. Prosodic systems and intonation in English / David Crystal. — London: Cambridge University Press, 1969. — 382 p.
17. Dubovsky Y. Attitudinal semantics of prosody and its metalanguage / Yury Dubovsky, Galina Yermolenko // Proc. XI-th ICPhS. — 1987. — № 5. — P. 279–282.
18. Fant G. Semantic and prosodic variabilities in connected speech / G. Fant, L. Nord, A. Kruckenberg // Proc. XI-th ICPhS. — 1987. — № 6. — P. 102–105.
19. Fry D. Prosodic phenomena / D. Fry // Manual of Phonetics. — 1968. — P. 365–410.
20. Halliday M. A. K. Intonation and Grammar in British English / Michael Alexander Kirkwood Halliday. — The Hague: Mouton, 1967. — 62 р.
21. Palmer F. R. Modality and the English verbals / Frank Robert Palmer. — London; New York: Longman linguistics libr., 1974. — 196 p.
22. Roach P. English phonetics and phonology. A practical course / Peter Roach. — Cambridge: Cambridge University Press, 1984. — 212 p.

Тактико-операційний конструкт у відтворенні змісту академічного дискурсу (на матеріалі Англійської, Китайської та Української мов)

Попова Олександра Володимирівна
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського”, Одеса, Україна
E-mail: Alex-popova@ukr.net
ORCID ID https://orcid.org/ 0000–0002–6244–5473
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-14

Статтю присвячено вивченню тактико-операційного конструкту, що використається задля відтворення змісту академічного дискурсу з англійської і китайської мов українською. У дослідженні уточнено поняття “перекладацька стратегія”, “перекладацька тактика”, “перекладацька операція”. Перекладацьку стратегію в контексті перекладу академічної кореспонденції асоційовано з програмою з реалізації перекладацької діяльності, що формується на основі зацікавленості перекладача у якісному виконанні перекладу в умовах офіційних- і неофіційних-кооперативних (неконфліктних) відносин між фізичними та / або юридичними особами (розпочинати, підтримувати, завершати взаємну діяльність за встановленими освітніми й / або господарськими стандартами) та забезпечує конструктивний обмін інформацією (отримувати, надавати, запитувати, обробляти необхідну інформацію). Тактику перекладу у визначеному форматі ідентифіковано як інтегрований комплекс операцій перекладу, що виконуються в межах реалізації обраної стратегії перекладу; операцію — як конкретну дію перекладача в процесі відтворення тексту оригіналу мовою перекладу. Схарактеризовано тактико-стратегічний конструкт у відтворенні змісту англомовної та китайськомовної академічної кореспонденції українською мовою. Стратегію комунікативно-рівноцінного перекладу визначено провідною в плані реалізації комунікативної інтенції автора тексту оригіналу мовою перекладу. Проаналізовано відповідність застосованих тактик перекладу обраній стратегії, серед яких виокремлено такі: тактика передачі когнітивної інформації, тактика лингвокультурной адаптації тексту, тактика стилістичної адаптації тексту, тактика коректного оформлення інформації і тактика відтворення формальноструктурних характеристик тексту. Автором специфіковано критерії оцінки адекватності перекладу досліджуваного дискурсу, що гарантують коректне розуміння ступеню досягнення мети відправника інформації в мові перекладу (адекватний (добрий переклад); задовільний переклад; неадекватний (поганий переклад)).

Ключові слова: академічний дискурс, тактики, операції, стратегії, переклад, українська мова, англійська мова, китайська мова.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ

1. корольова т . М. Психолінгвістичні аспекти відтворення китайськомовного військово-політичного дискурсу українською мовою / т . М. корольова, о. в. Попова // Psycholinguistics. Психолінгвістика. Психолингвистика. серія: Філологія. — 2019. — випуск 25(1). — Переяслав-Хмельницький : ДвнЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія сковороди”. — с. 97–120.
2. Попова о. в. академічно-офіційний дискурс в сучасній лінгвістичній парадигмі (на матеріалі української, російської, китайської та англійської мов) / о. в. Попова, Дін сінь, Л. Є. стародубенко // науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. серія: Філологія. — одеса, 2015. — випуск 19, т. 2. — с. 131–136.
3. сдобников в. в. стратегия перевода: общее определение / в. в. сдобников // вестник иркутского государственного лингвистического университета. — 2011. — № 1. — с. 165–172.
4. Черноватий Л. М. Зміст поняття “фахова компетентність перекладача” як складової методики навчання / Л. М. Черноватий // вісник Житомирського державного університету імені івана Франка. — 2014. — вип. 2. — с. 84–86. — режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VZhDU_2014_2_18
5. Швейцер а. Д. теория перевода: статус, проблемы, аспекты. — М. : наука, 2006. — 215 с.
6. Sdobnikov V. V. Strategy and Tactics of Translating Special Texts / V. V. Sdobnikov // Journal of Siberian Federal University. Humanities & Social Sciences. — 2012. — Issue 5. — р . 861–867.

Індивідуальний стиль автора у перекладі

Науменко Анатолій Максимович
Чорноморський державний університет імені Петра Могили
E-mail: anatoliy.naumenko@chmnu.edu.ua
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-13

Ключові слова: переклад, концепція, естетичні та літературно-історичні аспекти, імплікована думка.

Традиційний лінгвістичний переклад літературних творів часто виявляє глибокі відмінності змісту та форми. Ця стаття доводить сказане вище на прикладі найвідоміших перекладів фрагменту “Фауста” Гете трьома східнослов’янськими мовами. Спроба перекладача відтворити імпліковану думку автора часто зазнає невдачі через неправильне розуміння прихованих смислів. Численні відхилення перекладачів від концепції оригіналу (наприклад, заміна процесу на його результат тощо) не дозволяють повною мірою зберегти естетичні та літературно-історичні аспекти першоджерела. Стверджується, що адекватність і вірність перекладу може бути досягнута за умови, що кожне слово, кожна морфологічна єдність та синтаксична конструкція трансформуються при перекладі на цільову мову із збереженням семантики і прагматики оригіналу. Постулюється, що при перекладі поезії особлива увага приділяється римі, ритму і тропам. Таким чином, індивідуальний авторський стиль зберігається і відтворюється у перекладі. Отже, найбільш кваліфікованими перекладачами літературних творів уявляються письменники та поети. Методологія цього дослідження включала індуктивний та дедуктивний методи, а також метод контрастивного аналізу. У процесі дослідження було одержано і експериментально й статистично підтверджено висновки про наявність спільних стратегій і тактик перекладу сакральних текстів на різні мови. Також було констатовано, що прагматичний і експресивний потенціал сакральних текстів зберігається та відтворюється у перекладі.

Функціонально-семантичні особливості звертання в українській та французькій мовах

Корольова Тетяна Михайлівна
Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. ушинського”, Одеса, Україна
E-mail: kortami863@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0003–3441–196X
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-12

Дем’янова Надія Олександрівна
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
E-mail: nadyadem1005@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0002–2048–663
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-12

Ключові слова: звернення, функціонально-семантичні особливості, укоаїнська та французська мови, вокативи.

Вокативна функція звернення, будучи базовою, доповнюється і модифікується низкою інших функцій, які актуалізуються в процесі комунікації: фатичною (встановлення та підтримання контакту з адресатом), статусною (яка відбиває відносини між комунікантами), емоційно-оцінною (що характеризує адресата і ставлення мовця до інформації). Цей факт пояснює поліфункціональний характер звернення в процесі комунікації. Всі одиниці звернення, так само, як і компоненти функціонального поля звернення, є полісемантичними, полісемія властива будь-якому виду звернення. Залежно від комунікативного завдання в межах вокативної функції можуть бути виділені наступні: номінативна функція (номінація адресата), дейктична (зазначення адресата), власне вокативна (залучення уваги адресата). Польова модель семантичних структур звернень дозволяє виділити стандартні і нестандартні вокативи. Стандартні звернення утворюють ядро досліджуваного семантичного поля і відрізняються стабільністю функціонування в одній з вище названих функцій. Нестандартні вокативні лексеми (які складають 1 % від загальної кількості матеріалу дослідження) можуть виконувати функцію звернення у певних умовах. Вони утворюють гетерогенну (обумовлену ситуацією) групу на периферії семантичного поля звернень. В межах стандартної лексики найбільш репрезентативна група звернень з антропонімами (64,5 % в українській та 68,1 % у французькій мовах), друге місце займають звернення з апелятивами (34,6 % та 29,9 % відповідно). Частка статусних і рольових звернень складає 36,4 % в українській та 34,9 % у французькій мовах, частка оцінних — 63 % та 65,1 % відповідно.

Посилання

1. Adamushko N. I. Socialnaya obuslovlennost funkcionirovaniya edinic-obrashenij v sovremennom nemeckom yazyke: avtoref. Dis.. na soisk. ychen. step. kand.. filol..nauk (10.02.04) / N. I. Andrushko. — M., 1973. — 24s.
2. Bugakova N. V. Kategoriya obrasheniya v svete kognitivnoj lingvistiki. Na materiale francuzskogo yazyka: Dis. … kand. filol. Nauk. — Voronezh, 2001. — 134s.
3. Vojtovich S. I. O rechevom akte obrasheniya //Vestnik Kievskogo un-ta. Romano-germanskaya filologiya. — 1998. — Vyp.22. — S. 11–13.
4. Karasik V. I. Modelnaya lichnost kak lingvokulturnyj koncept. / V. I. Karasik // Filologiya i kultura. Materialy Tretej mezhdunarodnoj nauch. konf., Tambov 16–18 maya 2001g.: V 3 ch. / otv. red. N. N. Boldyrev. — Tambov, 2001. — Ch. 2. — S. 98–101.
5. Kubryakova E. S. Yazyk i znanie. Na puti polucheniya znanij o yazyke. Chasti rechi s kognitivnoj tochki zreniya. Rol yazyka v poznanii mira / Ros. akademiya nauk. In-t yazykoznaniya. — M. — Yazyki slavyanskoj kultury, 2004. — 560s.
6. Malcev I. V. Funkcionalno-sintaksichni harakteristiki zvertannya: avtoref. Dis.. na zdobuttya nauk. ctep. kand.. filol.. nauk / I. V. Malcev. — Leninigrad, 1986. — 19s.
7. Mitrofanova O. A. Strukturnyj analiz signifikativnogo znacheniya. (Na materiale glagolov myshleniya anglijskogo i russkogo yazykov). — SPb.: Izd-vo S. Peterburgskogo un-ta, 1997. — 40s.
8. Molchanova G. G. Imya sobstvennoe i sliyanie konceptov (osnovaniya kognitivnoj stilistiki) // Tradicionnye problemy yazykoznaniya v svete novyh paradigm znaniya / Mat. Kruglogo Stola, aprel 2000. — M., 2000. — S. 75–81.
9. Formanovskaya N. I. Kultura obsheniya i rechevoj etiket/ N. I. Formanovskaya. — M.: Ikar, 2002. — 236s.
10. Shkolnik L. S. Nekotorye psihologicheskie problemy rechevogo vozdejstviya. — M.: Sovetskaya enciklopediya, 1990. — S. 340–341.Brown F. Terms of Address Problems of Patterns and Usage in Various Languages. — Berlin, 1988. — 309 p.
11. Ervin — Tripp S. M. || Sociolinguistics. Advantage in the Sociology of Language. Vol. 1, J. A. Fishman (Ed.). — The Hague: Mouton, 1976. — P. 15–91.
12. Max K., Adler M. J. Naming and Addressing. — Hamburg, 1978. — 281p.
13. Wunderlich D. Grundlagen der Linguistik:. — Hamburg: Busker Verlag, 1974. — 77 p.

Напрямки асоціативної ідентифікації онімів

Карпенко Олена Юріївна
Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, Одеса, Україна
E-mail: elena_karpenko@ukr.net
ORCID ID https://orcid.org/0000–0001–5576–6781
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-11

Ключові слова: онім, асоціативний експеримент, асоціативна ідентифікація, денотат, асоціат.

Стаття присвячена дослідженню онімів з когнітивної точки зору. Дослідження ґрунтується на когнітивній концепції, що мова реально існує не в мовленні, не в лінгвістичних працях та словниках, а в людській свідомості, у ментальному лексиконі, у мові мозку. Умовами для ідентифікації оніма може бути не тільки контекст, енциклопедії та довідники, а й нерідко звукова оболонка слова. У комунікативному процесі, під час вільного асоціативного експерименту, до якого були долучені онім і ментальний лексикон реципієнта, який мав швидко дати якусь асоціацію на цей онім. Сукупність деякої кількості реакцій різних реципієнтів становить асоціативне поле оніма. Асоціативний експеримент створює найкращі умови для ідентифікації лексеми. Визначення однозначного оніма передбачає в першу чергу пошук денотата, а при ідентифікації багатозначного оніма реципієнти у ході дослідження мають різноманітні реакції. Цікавими до розгляду були виявлені ефект літер імені, звукосимволізм тощо. До узагальнених форм ідентифікації біло віднесено: вихід на гіперонім; синоніми та перифрази або прості дескрипції; асоціації, що позначають ціле (онімстимул) через його частини (асоціати); когнітивні структури “стимул — асоціація” та “ціле (стимул) — частина (асоціат)”; відсутність суміжності; загадкові асоціації. Актуальність дослідження полягає у виявленні напрямків асоціативної ідентифікації онімів, що є одним з напрямків когнітивної ономастики. Метою дослідження є визначення, розгляд та виокремлення напрямків асоціативної ідентифікації онімів; об’єктом є власні назви у всій їх сукупності та багатоманітності; предметом стало буття власних назв у ментальному лексиконі, що й зумовило необхідність до виокремлення напрямків асоціативної ідентифікації онімів.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ

1. Арутюнова н. Д. Лингвистические проблемы референции // новое в зарубежной лингвистике. — М.: радуга, 1982. — вып. 13: Логика и лингвистика (Проблемы референции). — с. 5–40.
2. арутюнова н. Д. Язык и мир человека. — 2-е изд. — М.: Языки рус. культуры, 1999. — 896 с.
3. Бутенко н. П. словник асоціативних означень іменників в українській мові. — Львів: вища школа, 1989. — 326 с.
4. Залевская а. а. вопросы организации лексикона человека в лингвистических и психологических исследованиях. — калинин: калининский гос. ун-т, 1978. — 88 с.
5. карпенко о. Ю. напрямки асоціативної ідентифікації онімів // Записки з романогерманської філології. — одеса: Фенікс, 2005. — вип. 16. — с. 50–66.
6. Леонтьев а. а. общие сведения об ассоциациях и ассоциативных нормах // словарь ассоциативных норм русского языка. — М.: изд-во Моск.ун-та, 1977. — с. 5–16.
7. Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. в. н. Ярцева. — М.: сов. энциклопедия, 1990. — 685 с.
8. Мусаева с. а. о мотивированности литературных имен // Проблемы фоносемантики: тезисы выступлений на совещании. — М., 1989. — с. 117–118.
9. німчук в. в. українська ономатична термінологія // Повідомлення української ономастичної комісії. — к.: наук. думка, 1966. — вип. 1. — с. 24–43.
10. суперанская а. в. общая теория имени собственного. — М.: наука, 1973. — 366 с.
11. супрун а. Є. вступ // Бутенко н. П. словник асоціативних норм української мови. — Львів: вища школа, 1979. — с. 3–12.
12. супрун а. Є. Передмова // Бутенко н. П. словник асоціативних означень іменників в українській мові. — Львів: вища школа, 1989. — с. 3–9.
13. Nuttin J. Narcissism beyond Gestalt and Awareness: The Name Letter Effect // European Journal of Social Psychology. — 1985. — V. 15. — P. 353–361.
14. Valentine T., Brennen T., Brйdart S. The Cognitive Psychology of Proper Names. — Lnd.; N. Y.: Routledge, 1996. — 212 p.

Лінгвальні аспекти гіпнотичного дискурсу (на матеріалі Китайської та Англійської мови)

Карпенко Максим Юрійович
Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, Одеса, Україна
E-mail: m.yu.karpenko@gmail.com
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0003–0308–5284
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-28-10

Ключові слова: дискурс, гіпноз, гіпнотерапія, сугестія, НЛП.

В дослідженні надано характеристику лінгвістичній складовій гіпнотичної комунікації в контексті психотерапії. Ця царина є актуальною через власну недостатню вивченість попри велику роль саме мовленнєвого компоненту в процесі здійснення гіпнотичного навіювання і, як наслідок, зацікавленість наукової спільноти. Метою дослідження є схарактеризувати гіпнотичний дискурс й навести основні лінгвістичні особливості гіпнотичної комунікації. Об’єктом дослідження є гіпнотичний дискурс в китайській та англійській мові, а предметом — механізми проведення гіпнотичного комунікативного акту в китайській та англійській мові. Матеріалом послугували записи мовлення гіпнотерапевтів під час гіпнотичного сеансу. В статті окреслено різні підходи до розуміння гіпнозу, а також визначено спільні риси в них: 1) зниження ступеня усвідомлення довкілля й інтенсивності психомоторної активності людини, що нагадує сон; 2) цей процес є результатом кооперації людини, яка називається клієнтом, з людиною, яка називається терапевтом; 3) збільшенням вірогідності успішного здійснення навіювання. Також розглянуто процес перебігу типового гіпнотичного сеансу, який включає такі компоненти, як наведення, навіювання та виведення. В дослідженні проаналізовано лінгвістичні шаблони, які використовуються гіпнотерапевтами задля формування стану гіпнотичного трансу у клієнта. Зокрема, було виокремлено дві групи таких шаблонів: ті, що використовують універсальні закони моделювання причинно-наслідкових зв’язків (які включають псевдологічне поєднання за допомогою сполучників, імпліцитний каузатив, експліцитний каузатив та імплікацію розуміння глибинних процесів), та ті, які призводять до трансдериваційного пошуку (що включають узагальнений референтний індекс і порушення вибіркового обмеження). Було здійснено аналіз і порівняння англомовного та китайськогмовного матеріалу задля виявлення специфіки вживання означених вище лінгвістичних шаблонів в кожній з цих двох мов.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ

1. Бехтерев в. М. Гипноз, внушение, телепатия. Москва: Мысль, 1994. 364 с.
2. Гинзбург М. р., Яковлева е. Л. систематический курс эриксоновского гипноза. Москва: Московский психолого-социальный институт, 2008. 312 с.
3. тулендинов М. М. Эффективность гипнотерапии при никотиновой зависимости. Медицина. 2012. № 2. с. 65–67
4. Bandler R., Grinder J. Frogs into Princes. Moab: Real People Press, 1979. 197 p.
5. Bandler R., Grinder J. Patterns of the Hypnotic Techniques of Milton H. Erickson, M. D. Volume I. Scotts Valley: Grinder & Associates, 1975. 269 p.
6. Bandler R., Grinder J. Patterns of the Hypnotic Techniques of Milton H. Erickson, M. D. Volume II. Scotts Valley: Grinder & Associates, 1975. 237 p.
7. Bandler R., Grinder J. Trance-Formation. Moab: Real People Press, 1981. 255 p.
8. Elkins G. R., Barabasz A. F., Council J. R., Spiegel D. Advancing research and practice: the revised APA Division 30 definition of hypnosis. International Journal of Clinical and Experimental Hypnosis. — 2015. — Vol. 63(1). — P. 1–9.
9. Erickson M. Hypnotic Realities. New-York: Irvington Publishers, 1976. 234 p.
10. Erickson M. My Voice Will Go with You. New-York: W. W. Norton & Company, 1991. 256 p.
11. Kirsch I. Defining hypnosis for the public. Contemporary Hypnosis. — 1994. — 11(3). — P. 142–143.
12. 曹子策. 催眠术与心理治疗. 安徽：安徽人民出版社，2007. 272页.