Олександр Іліаді
доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри методик дошкільної та початкової освіти Центральноукраїнського державного педагогічного університету Володимира Винниченка, Кропивницький, Україна
E-mail: alexandr.iliadi@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000-0001-5078-8316
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-29-10
Ключові слова: семантика, етимологія, типологія, похідне, дієслово.
Статтю присвячено актуальній проблемі загальної семасіології – дослідженню феномена регулярності семантичного розвитку в лексиці мов двох груп індоєвропейської генетичної сімʼї. Підхід до аналізу семантики з позицій охоплення кількох лексико-семантичних систем дає досліднику повнішу картину поширення мовних явищ і міцний ґрунт для узагальнень. Особливо цікаві спостереження за лексикою мов, носії яких представляють різні культури, в тому числі культури й традиції спілкування. Типологічні аналогії в семантиці комунікації етносів із різною культурою вказують або на типологію мовного мислення, або на реалізацію спільних семантичних закономірностей, що почали діяти ще за часів прамови, або на мовні контакти різного часу.
За обʼєкт спостережень взято лексику іранських і словʼянських мов, чий вокабулярій ще порівняно мало розроблений на предмет порівняльно-семасіологічного опису й виділення типологічно спільних рис у кореляції базового та похідного значень. Попередні спостереження дають підстави виділити такі семасіологічні паралелі: 1) обіґрування ситуації знахідки дитини на дорозі як спосіб обдурити смерть, що переслідує новонароджених у сімʼї; 2) наділення символічною значимістю завʼязки, вузла, що розуміються як договір, обітниця, клятва і повʼязують субʼєктів правової ситуації; 3) звʼязок руки з поняттям допомоги (імовірно, також і в ритуальному смислі). Решта семасіологічних зустрічей: відображене в семантиці прагнення осмислити й описати обʼєкти довкілля шляхом порівняння їх із частинами людського тіла; збереження семантикою слідів архаїчного погляду на звʼязок членів роду через кров (сімʼя → рід = ʻлюди однієї кровіʼ); перехід verba facere → verba dicere; переносне вживання дієслів із питомою семантикою ʻхитати, хилитатиʼ як ʻходитиʼ, ʻгулятиʼ; реалізацію семантичної потенції позначати непотрібне через каритивний префікс і корінь зі значенням ʻділоʼ; зміна ʻместиʼ → ʻвикрадатиʼ та ʻместиʼ → ʻпроганятиʼ тощо.