доктор філологічних наук, професор Івано-Франківського національного
технічного університету нафти і газу
Івано-Франківськ, Україна
e-mail: derbenyovalv@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0003–0288–907X
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-5
Ключові слова: герменевтика, інформація, інтерпретація, текст, переклад, комунікація.
У статті акцентується увага на проблемах перекладу у площені досліджень герменевтики, яку розглядаємо як методологію у перекладацькій діяльності, вчення про інтерпретацію текстів, як складову трансляції інформації у комунікативному аспекті. Актуальність проведеного дослідження зумовлена особливою увагою сучасного мовознавства до недостатньо вивчених питань герменевтики, які пов’язані з проблемами передачі семантики іншомовного тексту при перекладі через «змістовно-підтекстову» інформацію, що несе додатковий семантичний смисл.
Процес перекладу у площені герменевтики характеризується як процес пошуку і прийняття оптимального рішення, що відповідає певному набору функціональних критеріїв, які можуть приймати різні варіативні форми. При цьому відбувається процес подолання труднощів перекладу в акті самого перекладу, що передбачає особливий вид розуміння повідомлення, яке перекладається. Природно, що адекватний переклад не можливий без розуміння посередником-перекладачем самого тексту, який відтворюється засобами мови перекладу. Перекладацька герменевтика передбачає, що розуміння тексту, його переклад і тлумачення мають спільну природу — це процес розуміння самого перекладача.
Адекватний переклад передбачає і контекстуальні уточнення у семантиці тексту перекладу. Перекладач через розуміння й інтерпретацію здійснює низку специфічних перекладацьких дій: вибір мовних засобів і способів вираження у мові перекладу, заміну і компенсацію безеквівалентних одиниць. Сам пошук оптимального рішення відбувається за допомогою методу «проб і помилок». Перекладач завжди виступає у ролі інтерпретатора, творця відносно «нового» тексту. У межах кожного окремого висловлювання йому необхідно мисленнєво реконструювати як понятійні ситуації, так і мисленнєво-мовленнєві дії автора, які вербалізовані у даному тексті.
ІТЕРАТУРА
Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. Москва: Художественная литература, 1975. 504 с.
Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. Москва: Искусство, 1979. 444 с.
Вригт Г. Х. фон. Логико-философские исследования. Москва: Прогресс, 1986. 600 с.
Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. Москва: Наука, 1981. 324 c.
Дризе Т. М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации. Проблемы семиосоциологии. Москва: Наука, 1984. 232 с.
Лотман Ю. Избранные статьи: в 3 т. Т. 1. Таллинн: Александра, 1992. 480 с.
Морозкина Е. А. Герменевтика в филологии, лингвистике и переводоведении. Вестник Башкирского университета. Уфа, 2012. Т. 17, № 1. С. 154–157.
Шлейермахер Ф. Герменевтика. — Санкт-Петербург: Европейский Дом, 2004. — 242 с.
Stolze R. The Translator’s Apporach — Introduction to Translational Hermeneutics. Theory and Examples from Practice. — Berlin: Frank & Timme, 2011. URL: https://www.researchgate.net/publication/ 275598737_Stolze_Radegundis_2011_The_Translator’s_Approach_Introdu ction_to_ Translational_ Hermeneutics_Theory_and Examples_ from_ Practice