здобувачка вищої освіти за другим (магістерським) рівнем зі спеціальності 035 Філологія Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
Одеса, Україна
e-mail: veronikabyalik@icloud.com
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0002–4688–1355
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-31-2
Ілона Дерік
кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри перекладу і теоретичної
та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
Одеса, Україна
e-mail: ilonaderik@gmail.com
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0003–1476–2391
Ключові слова: художній переклад, поетичний твір, тропи.
Переклад художньої літератури, а зокрема — переклад поетичних творів відіграє надзвичайно важливу роль у сучасному перекладознавстві. У процесі світової глобалізації все більше людей вивчають іноземні мови і проявляють глибокий інтерес до культурного надбання інших країн, зокрема і до літератури. Цим пояснюється підвищена зацікавленість читачів у поезії іноземних авторів. Складність художнього перекладу обумовлена тим, що перекладач не лише повинен володіти основними навичками перекладу, а й повинен мати творчі здібності і фонові знання задля повного відтворення всіх художніх засобів, що зустрічаються у тексті оригіналу.
Метою роботи є аналіз відтворення тропів у перекладі з англійської мови китайською поетичного твору Е. А. По “Dreams” задля виявлення тактик, прийомів і трансформацій, що дозволяють відтворити художні засоби у перекладі. У ході дослідження було використано такі методи: теоретичний, порівняльний та описовий. За результатами проведеного дослідження було встановлено, що у поетичному творі “Dreams” були використані такі художні засоби як епітет, метафора, уособлення, порівняння і риторичне запитання.
Незважаючи на відмінність менталітетів англійського і китайського народів, для перекладу всіх вищезгаданих художніх засобів перекладач використовував тактику збереження національно-культурного колориту. Саме завдяки цій тактиці йому вдалося повною мірою здійснити бажаний емоційний вплив на читачів і передати настрій і світовідчуття автора оригіналу. У п’яти випадках з дванадцяти перекладач вдавався саме до трансформації додавання задля поглиблення емоційного впливу на реципієнта. Можемо стверджувати, що перекладач не тільки досяг поставленої мети і зміг здійснити основну функцію художнього твору — естетичний вплив на читача, а й зміг відтворити одинадцять із дванадцяти
використаних художніх засобів.
ЛІТЕРАТУРА
Абрамович Г. А. Введение в литературоведение. М.: Просвещение, 1994. 167 с.
Алексеева И. С. Профессиональный тренинг переводчика: учебное пособие по
устному и письменному переводу для переводчиков и преподавателей. СПб.: Союз, 2008. 288 с.
Арутюнова Н. Д. Теория метафоры. М.: Владос, 1990
Веселовский А. Н. Из истории эпитета. М.: Высшая школа, 1989.
Ковалев В. Ю. История всемирной литературы. Т. 6. М.: Наука, 1989.
Кожевникова Н. А. Об обратимости тропов. М.: Наука, 1979.
Комиссаров В. Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). М.: Высш. шк.,
1990. 253 с.
Литературный энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1987. 513 с.
Уртминцева М. Г. Словарь русской литературы. Нижний Новгород: Братья славяне, 1997. 288 с.
По Э. Философия творчества. М.: Издательство АСТ, 2002.
Томашевский Б. В. Теория литературы. М.: ГИЗ, 1931. 148 с.