Олександр Іліаді
доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри методик дошкільної та початкової освіти Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Кропивницький, Україна
e-mail: alexandr.iliadi@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000-0001-5078-8316
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2021-32-5
Ключові слова: суфікс, словотворення, слов’янський, діалект, дериват.
У статті розглядаються дві словотвірні моделі, що функціонують у системі слов’янської діалектної деривації іменників: 1) -da, -anda, -enda, -inda, -onda, -unda, - ynda; 2) -ом(а), -омля (восновному, всхіднослов’янському ареалі). Парадоксально, що в дослідженнях, присвячених словотвору іменників у слов’янському діалектному мовленні, ці суфіксальні словотвірні типи традиційно позбавлені уваги. Можливо, зазначені формативи не були виділені як самостійні засоби деривації через те, що слова, які їх містять, були віднесені до розряду експресивних лексем, яким уластиві фонетичні трансформації, що спричиняють відхилення в структурі, «мутації» ауслаута. Автор обґрунтовує генезис обох серій формантів морфологізацією фонетичних явлищ, які, вийшовши за рамки діалектних звукових процесів, дістали статус словотвірних засобів. Стосовно деяких похідних на -ом(а) відзначається проблематичність розмежування випадків, де -ом(а) демонструєу січення зазначеного форманта, і прикладів збереження старих суперлативів із суфіксом -m- абож прикметників із у ведениму площину десубстантивного словотворення суфіксом дієприкметників -om-.
ЛІТЕРАТУРА
Акты исторические, собранные и изданные Археографическою комиссиею. С.-
Петербург, 1841–1845. Т. I–V и Указатель.
Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок. Луцьк : Вежа, 2000. Т. 1. 353 с.
Барсов Н. П. Очерки русской исторической географии. География Начальной
летописи. Варшава : Типография Варшавского учебного округа, 1873. 269 с.
Етимологічний словник українськоїмови: в 7 т. / [за ред. О. С. Мельничука].
К. :Наукова думка, 1982–2012. Т. 1–6.
Іліаді О. І. Етимологічнегніздо з коренем *ver- у праслов’янській мові.
К. ; Кіровоград : ДЛАУ, 2001.162 с.
Казлова Р. М. Беларуская і славянская гідранімія. Праславянскі фонд. Гомель : ГГУ, 2002. Т. ІІ. 264 с.
Казлова Р. М. Славянская гідранімія. Праславянскі фонд. Гомель : ГГУ, 2003.
Т. ІІІ.361 с.
Козлова Р. М. До етимології імені Асколдъ (Аскольдъ, Осколдъ). Ономастика України першого тисячоліття нашої ери. К. : Наукова думка, 1992. С. 102–113.
Коллар Д., Доротьякова В., Филкусова М. Словацко-русский словарь. М. ;
Братислава : SPN ; Русский язык, 1976. 768 с.
Корзонюк М. М. Матеріали до словника західноволинських говірок. Українська
діалектна лексика. К. : Наукова думка, 1987. С. 62–267.
Костромская губерния. Список населённых мест по сведениям 1870–72 годов. С.- Петербург, 1877. LXXIV, 465 с.
Магницкий В. К. Чувашские языческие имена. Известия Общества археологии,
истории и этнографии при императорском Казанском университете. Казань, 1905. Т. XXI. Вып. 3–4. С. 33–101.
Никончук Н. В. Из лексики полесского села Листвин. Лексика Полесья: Материалы для полесского диалектного словаря. М. : Наука, 1968. С. 79–92.
Панцьо C. Є. Антропонімія Лемківщини. Тернопіль : Тернопіль, 1995. 132 с.
Петлева И.П. Этимологические заметки по славянской лексике (болг. върне, с.-х. мукљив).Этимология 1977. М. : Наука, 1979. С. 33–38.
Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. М. : Восточная литература, 2003. Т. 2. 502 с.
Словарь української мови / [упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко]. К., 1907. Т. 1. 494 с.
Смолицкая Г. П. Гидронимия бассейна Оки (Список рек и озёр). М. : Наука, 1976. 402 с.
Станков Р. Этимологические заметки: болг. сиромах ’бедняк’, сиромашия
’бедность’. Славянское и балканское языкознание. Палеославистика: Слово и текст. М. : Нестор-История, 2012. С. 308–313.
Трубачёв О. Н. (ред.) Этимологический словарь славянских языков: Праслав. лекс. фонд / [под ред. О. Н. Трубачева]. М. : Наука, 1974–1990. Вып. 1–16.
Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4 т. / [пер. с нем. и доп. чл.- кор. АН СССР О. Н. Трубачева; под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина]. М. :Прогресс, 1987. T. III. 832 с.
Филин Ф. П., Сороколетов Ф. П. (ред.) Словарь русских народных говоров / [под ред. Ф. П. Филина и Ф. П. Сороколетова]. Л. ; С.-Петербург, 1965–2019. Вып. 1–51.
Чабаненко В. А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини. Запоріжжя : ЗДУ, 1992. Т. I–IV.
Чайкина Ю. И. Вологодские фамилии: Этимологический словарь. Вологда :Изд-во ВГПИ ; Русь, 1995. 122 с.
Чучка П. П. Антропонімія Закарпаття (Вступ та імена): Конспект лекцій.
Ужгород : УДУ, 1970. 103 с.
Чыгрын I. П. Яшчэ з лексікі нашай вёскі (Чамяры, Слонімскі р-н). Народная
словатворчасць. Мінск : Навука і тэхніка, 1979. С. 30–40.
Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії. Частина 1. К. : Довіра, 2008. 413 с.
Benes J. O šeskych prijmenich. Praha : Ceskoslovenska Akademie ved, 1962. 356 s.
Gebauer J. Historicka mluvnice jazyka ceskeho: Tvaroslovi (IICasovani). Praha :
Ceskoslovenska Akademie ved, 1958. D. III. 555 s.
Machek V. Etymologicky slovnik jazyka ceskeho. Praha :Ceskoslovenska Akademie ved, 1968. 868 s.
Slownik nazwisk uzywanych w Polsce na poczatku XXI wieku / [oprac. K. Rymut]. Krakow, 2003 (электронная версия).
Slownik staropolskich nazw osobowych / [pod red. W. Taszyckiego]. Wroclawetc. : PAN, 1977. T. V. 533 s.
Smoczynski W. Lietuviu kalbos etimologinis zodynas. Vilnius : Vilniaus universitetas, 2007. 823 s.
Simunovic P. Nasa prezimena: porijeklo – znacenje – rasprostranjenost. Zagreb : Nakladni zavod Matice hrvatske, 1985. 366 s.