Тетяна Яблонська
доктор педагогічних наук, професор кафедри західних і східних мов та методики їх навчання Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
Одеса, Україна
e-mail: applle9@gmail.com
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0002–6801–8704
DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-31-29
Ключові слова: контекст, контекстуальний метод, турецька мова, лексикологія, багатозначність.
У статті обґрунтовано актуальність вивчення турецької мови з багатьох вагомих причин. По-перше, через її розповсюдженість в усьому світі. По-друге, завдяки великій кількості лексичних та стилістичних особливостей, таких як контекст, багатозначні слова, сленг, діалекти, розмовні слова, фразеологічні одиниці та їх різноманітність. По-третє, завдяки її морфологічним особливостям, а також завдяки ще одній приємній особливості турецької мови, тісно пов’язанії з її чіткістю та лаконічністю.
У статті визначено можливості використання контекстуальногометоду при вивченні лексикології турецької мови. Для досягнення поставленої мети було використано такі методи навчання, як описовий — для загальної характеристики контексту; контекстуально-інтерпретаційний — для виявлення функційно-семантичного значення слова, а також метод створення проблемної ситуації за допомогою контекстного завдання. Визначено сутність терміну «контекст» та розглянуто місце контексту в сучасній лінгвістиці. Приділено увагу проблемам загальної лексикології, які допускають застосування контекстологічного аналізу, та обґрунтовано першочергову роль контексту в різних його типах при з’ясуванні значень. Розглянуто класифікацію контексту, а саме вузький
контекст (мікроконтекст) і широкий контекст (макроконтекст).
Обумовлено труднощі перекладу слів з турецької мови та навпаки через їх багатозначність. Доведено, що контекст надає змогу зрозуміти значення слова або фрази та є потужною зброєю, що проливає світло на значення незнайомих та багатозначних слів, а семантичні характеристики слова описуються, простежуються, вивчаються та аналізуються на основі типового контексту і саме ця особливість притаманна не тільки будь-якій іноземній мові, а також і турецькій завдяки її емоційній забарвленості та індивідуальності.
ЛІТЕРАТУРА
Амосова Н. Н. Основы английской фразеологии. 3-е изд. М : Эдиториал УРСС,
2013. 216 с. ISBN 978–5-397–03557–6.
Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка : учеб. пособие. 2-е изд., перераб. М : ФЛИНТА : Наука, 2012. 376 с.
Вербицкий А. А., Калашников В. Г. Понятие «контекст» в категориальном строе
психологической науки. Педагогика и психология образования. Москва, 2015. № 4. С. 90–99.
Ломб К. Как я изучаю языки. Заметки полиглота. Личное развитие. М. : Манн, Иванов и Фербер, 2016. 240 с.
Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. 2-е изд. М :Большая российская энциклопедия, 2002. 709 с.
Чупилина Е. И. Взаимообусловленность структурно-семантических признаков в терминологической лексике современного английского языка. Современное описание лексики германских языков. Л., 1988. № 2. С. 130–136.
Sadykova A. G., Shafigullina L. Sh., Aleeva G. H. Cultural And Philosophical Aspects
Of Using Phraseological Units In Teaching Process. Modern Journal of Language Teaching Methods. EBSCO Publishing. United States, 2018. Vol.8, Is.6. P. 208–214.
Shafigullina L. S., Shemshurenko O. V. Lexical Features of the Modern Turkish Language: Instructional Techniques of Introducing Vocabulary at the Lessons of the Turkish language and Typical Mistakes in Students’ Speech. Special Issue July 2016, Gafsa. Tunisia. International
Journal of Humanities and Cultural Studies. ISSN 2356–5926. P. 629–636.