Перейти до контенту

ПАВЛО ЖИТЕЦЬКИЙ І ТИПОЛОГІЯ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ

 

Володимир Глущенко
pdf

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри
германської та слов’янської філології, Донбаський державний педагогічний університет, Слов’янськ, Україна
e-mail: sdpunauka@ukr.net
ORCIDID: https://orcid.org/0000-0002-2394-4966

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2021-32-3


Ключові слова: історія української мови, зв'язок вокалізму і консонантизму, фонологічний рівень, типологія слов’янських мов.


Значним внеском не тільки в україністику, а й у славістику в цілому стала книга
П. Г. Житецького«Очерк звуковой истории малорусского наречия». Саме Житецькому належить заслуга постановки проблеми зв’язку вокалiзму i консонантизму в iсторiї української мови i тим самим в iсторiї слов’янських мов узагалі. Теза Житецького про те, що в слов’янських мовах та в їхній історії «бідний» вокалізм поєднується з «багатим» консонантизмом i навпаки, заклала основи історичної типології слов’янських мов (на фонологічному рівні) і виявилася дуже продуктивною в мовознавстві XX ст. Вона стала основою поділу слов’янських мов на два типи – вокалiчний i консонантний, які було інтерпретовано як у синхронічному, так i в діахронічному аспекті
(О. В. Ісаченко, К. В. Горшкова, В. В. Іванов, В. В. Колесов).
Житецьким було реконструйовано системи архетипiв i системи фонетичних законів з подібним механізмом (об’єднаних спільною причиною). Завдяки цьому історія фонетичної системи української мови в трактуванні Житецького виступає як ланцюг причиново пов’язаних фонетичних процесів на рівні підсистем (вокалізм i консонантизм) i ознак звуків (сила i слабкість, глухість i дзвінкість, твердість i м’якість приголосних). Це й зумовило те, що концепція зв’язку вокалізму i консонантизму в історії української мови Житецького зберегла актуальність у порівняльно-історичному й типологічному мовознавстві ХХ ст. – початку ХХІ ст.


ЛІТЕРАТУРА

Глущенко В. А. Житецький і проблеми фонологічної типології слов’янських
мов.Історія української лінгвістики: зб. наук. праць. К.; Ніжин: Наука-сервіс, 2001. С. 49–52.
Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і рр. ХІХ ст. – 20-і рр. ХХ ст.). Донецьк, 1998. 222 с.
Глущенко В. А. У витоків історичної типології слов’янських мов: Павло Житецький. Теоретичні й прикладні проблеми сучасної філології : зб. наук. праць [за заг. ред. проф. В. А. Глущенка]. Слов’янськ: Вид-во Б. І. Маторіна, 2020. Вип. 10. Ч. 2. С. 3–10.
Горшкова К. В. Соотношение вокализма и консонантизма в истории древнерусского языка. Славянская филология. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963. Вып. 5. С. 40–53.
Житецкий П. И. Очерк звуковой истории малорусского наречия. К., 1876. IV, 376 c.
Журавлев В. К. Наука о праславянском языке: эволюция идей, понятий и методов.
Бирнбаум X. Праславянский язык. Достижения и проблемы в его реконструкции. М.: Прогресс, 1987. С. 453–493.
Иванов В. В. Историческая грамматика русского языка. 3-е изд. М.: Просвещение, 1990. 400 с.
Исаченко А. В. Опыт типологического анализа славянских языков. Новое в
лингвистике. М.: Изд-во иностр. лит., 1963. Вып. 3. С. 106–121.
Колесов В. В. Историческая фонетика русского языка. М.: Высш. школа, 1980.
215 с.
Колосов М. А. Обзор звуковых и формальных особенностей народного русского языка. Варшава, 1878. X, 270 с.
Плачинда В. П. Павло Гнатович Житецький. К.: Наук. думка, 1987. 208 с.
Потебня А. А. К истории звуков русского языка. Воронеж, 1876. Ч. 1. VI, 243 c.