Замість заспіву – конкретика чину
Звісно, столиця на Неві, де народилася 20 серпня 1946 року Тетяна Корольова, і в сорокових виглядала причепуреною. Давалася взнаки традиція, джерела якої нуртували побіля імперських стовпів в Санкт-Петербурзі. Про це нерідко випадало оповідати близьким і далеким. Коли перегодом працювала перекладачем у стінах всесоюзного селекційно-генетичного інституту, а відтак - Одеського Вищого командно-інженерного училища.
Коли випестила доля для неї любов до словесного образу і ширше - прагнення
до адекватної інтерпретації слова? Давно. Вона адекватно здійснювала переклад, коли відбувалися міжнародні зустрічі, що передбачали повноцінне відтворення змісту ділових контрактів, офіційних договорів. «Бог не теля - все бачить звідтіля». Так подейкують у моєму селі в горах. Тому й не дивно, бо Тетяна Корольова 1971 року завершила студії зі спеціальності «Англійська мова та зарубіжна література» Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. Тут відбулося її становлення як педагога та організатора Вищої школи в Україні. В 1974 - 1989 рр. пройшла ланки як викладача, так і доцента кафедри фонетики рідної альма-матер. Новий етап означений 1989 роком, коли розпочала працювати в Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К. Д. Ушинського, де завідувала кафедрою іноземних мов, а відтак понад двадцять років - кафедрою перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики, а також деканом факультету іноземних мов того ж Храму науки й виховання. Вершинним став для неї 1990 рік, коли захистила докторську дисертацію: «Просодія модальності мовлення» в авторитетному Інституті мовознавства ім. А. А. Потебні НАН України. А наступного року отримала вчене звання професора по кафедрі іноземних мов (1991). Від 2009 року Тетяна Корольова - голова спеціалізованої вченої ради з захисту кандидатських дисертацій зі спеціальностей 10.02.15 - загальне мовознавство та 10.02.16 - перекладознавство.
